Практика ЄС щодо відмови від проходження військової служби за релігійним чи іншим переконанням

Bayatyan проти Арменії (№ 23459/03). Постанова Великої палати від 07.07.2011.

У 2001 році заявник, свідок Ієгови, був призваний до армії. Від проходження військової служби він відмовився, але був готовий пройти громадянську альтернативну. Влада повідомила йому, що оскільки в Арменії немає закону про альтернативну службу, то він зобов’язаний служити в армії. За відмову заявник був засуджений до позбавлення волі. Він скаржився, що його засудження порушило його права за статтею 9. Він вважав, що ц я стаття повинна тлумачитись в світлі сучасних обставин, коли більшість держав-членів Ради Європи визнали право на відмову від проходження служби за переконаннями.

Суд вирішив, що мало місце порушення статті 9. Він підкреслив, що можливість знайти рішення, яке б задовольнило інтереси сторін, існувала, чому була свідченням практика переважна більшість європейських держав. Суд також зауважив, що вирок заявнику був винесений тоді, колі Арменія вже офіційно взяла на себе зобов’язання ввести інститут альтернативної служби.

Тhlimmenos проти Греції (№ 34369/97). Постанова Великої палати від 06.04.2000.

Г-н Флімменос, свідок Іегови, був визнаний винним від проходження служби в армії в той час, коли в Греції не існувало можливості альтернативної служби для осіб, які відмовились від служби на підставі переконань. Декілька років потому йому було відмовлено в призначені на посаду бухгалтера на підставі його переконань, не дивлячись на дуже добрі результати в державному конкурсі на цю посаду.

Суд встановив порушення статті 14 в сукупності зі статтею 9, вважав, що відмова призначити заявника на посаду бухгалтера були неспіврозмірні меті належного покарання для осіб, які відмовились служити своїй країні, оскільки той вже відбув покарання у вигляді позбавлення волі за цей злочин.

Peters проти Нидерландів (№ 22793/93). Рішення Комісії від 30.11.1994.

Г-н Петерс, студент філософського факультету, визнаний відмовником на підставі переконань, був вимушений пройти альтернативну громадянську службу. Оскільки студенти-теологи, в принципі, мають право на звільнення від обох видів служби, він вважав себе жертвою дискримінації.

Комісія визнала скаргу неприйнятною. Погодившись, що питання, заявника, підпадає під дію статті 9, вона, однак, не знайшла ознак порушення статті 14 у поєднанні зі статтею 9 Конвенції.

Ülke проти Турції (№ 39437/98). Постанова палати від 24.01.2006.

Заявник відмовився проходити військову службу на тій підставі, що був переконаним пацифістом, а отриману повістку він публічно спалив на прес-конференції. З початку він був визнаний виним в підбурюванні призовників від ухилення від військової служби, а після прибуття до військової частини неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за відмову носити військову форму. Майже два роки провів в ув’язнені, внаслідок чого він втік від влади.

Суд встановив порушення статті 3 (заборона нелюдського та такого, що принижує гідність поводженню), постановив, зокрема,  що існуюча нормативна база не передбачала належного врегулювання ситуації, пов’язаних з відмовою від проходження військової служби із-зі переконань. В силу такої особливості законодавства заявник ризикував бути притягнутим до кримінальної відповідальності не обмеженою кількості разів. Таке постійне чергування кримінального переслідування з відбуттям покарання, а також ризик того, що ця ситуація може продовжуватись протягом всього життя заявника, були неспіврозмірні меті домогтися того, щоб заявник відслужив в армії.

Відмова від військової служби – заяв від України до ЄС є найбільш популярними. Дані рішення спростовують переконання про те, що Суд не приймає рішення на користь заявника, а отже відмова від проходження військової служби за релігійними та іншими переконаннями є можливим і задовольняється ЄС.

Гончар Євгенія

Автор : Гончар Євгенія

892 переглядів

0 коментарів

Залиш коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *