Встановлення випробування при прийнятті на роботу

При укладенні трудового договору за працівником може бути встановлено випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. При цьому на нього поширюється законодавство про працю з моменту укладення договору, що, однак, має свої особливості.

По-перше, важливо відзначити, що частина 3 статті 26 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) забороняє встановлювати випробування для деяких категорій працівників:

осіб, які не досягли вісімнадцяти років;

молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;

молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;

осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;

інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;

осіб, обраних на посаду;

переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;

осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;

вагітних жінок;

одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;

осіб на тимчасові та сезонні роботи;

внутрішньо переміщених осіб;

при прийнятті на роботу в іншу місцевість;

при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію.

Законодавство встановлює максимальні строки випробування у різних випадках. Так, відповідно до ст. 27 КЗпП України, за загальним правилом, строк випробування при прийнятті на роботу не може перевищувати 3 місяців. При прийнятті на роботу робітників строк випробування  не може перевищувати одного місяця. На жаль, законодавством не встановлено визначення терміну “робітник”, проте в Наказі Мінпраці "Методичні рекомендації щодо оплати праці працівників малих підприємств" від 13.08.2004 N 186 встановлюються визначення неквалiфiкованих, малоквалiфiкованих,  кваліфікованих та висококваліфікованих робiтників.

Окремо слід відзначити, що максимальний строк випробування може бути подовжено до 6 місяців, проте лише за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації.

До строку випробування не включаються періоди:

тимчасової непрацездатності;

перебування у короткостроковій відпустці без збереження заробітної плати;

перебування у відпустці у зв’язку з навчанням;

інші періоди відсутності працівника на робочому місці з поважних причин.

Положення статті 28 КЗпП України встановлює гарантії для працівників. Так, коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, він вважається таким, що витримав випробування.  Наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

Випробування має бути правильно оформлене документально. Зокрема, встановлюючи випробування, роботодавець зобов’язаний відобразити це як у трудовому договорі, так і в наказі про прийняття на роботу. А працівник своїм підписом має підтвердити факт ознайомлення з цими документами.

Слід зауважити, що наказ про прийняття на роботу оформлюється на підставі трудового договору. Тому якщо договір не містить пункту про випробування і його строк, а в наказі такий пункт є, то керуватися слід договором і тоді звільнення можливо лише на зальних підставах.

Якщо роботодавець встановить невідповідність працівника займаній посаді, він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. В трудовій книжці буде відображено, що звільнено працівника за статтею 28 КЗпП України.

Слід пам’ятати, що трудовий договір є угодою між працівником і роботодавцем, а тому згода на встановлення випробування, як на одну з умов трудового договору, є добровільною. А тому ви можете домовитися з роботодавцем про можливість його призначення взагалі, строки та умови випробування, а у разі недосягнення згоди з цього питання, Ви можете відмовитися від проходження випробування. Проте при цьому є велика вірогідність відмови від укладання трудового договору з боку роботодавця.

Отже, законодавство передбачає можливість встановлення випробування та визначає його основні умови (максимальні строки, поширення трудового законодавства на працівника, порядок і підстави звільнення з роботи та категорії працівників, для яких його встановлено бути не може) та порядок документального оформлення (наявність пункту про випробування в трудовому договорі та в наказі про прийняття на роботу).