СЕКЦІЯ ФІНАНСОВОГО ТА ПОДАТКОВОГО ПРАВА

Левчук Юлія Костянтинівна,

Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого, інституту прокуратури та кримінальної юстиції, 2 групи 5 курсу.

ПРИНЦИП ПРАВОВОЇ ВИНАЧЕНОСТІ У ПОДАТКОВОМУ ПРАВІ

Принципи права є основоположними ідеями, що впливають на процес нормотворення та правозастосування. Аналіз відповідності права цим положенням дає змогу визначити існуючі прогалини й подолати їх. Під час дослідження матеріалів було виявлено, що дана тематика не розкрита науковцями, проте є грунтовні роботи з дослідження принципу правової взначеності та його впливу на нашу національну систему права.

В умовах верховенства права правові норми та їх джерела (нормативно-правові акти та ін.) повинні відповідати принципу правової визна- ченості, або певності (англ. – legal certainty). Цей принцип, який іноді іменують юридичною безпекою (англ. – legal security), або правовою стабільністю (нім. – Rechtssicherheit), – широка концепція, стрижнем якої є передбачуваність. Згідно з цим принципом люди повинні мати змогу планувати свої дії з упевненістю, що знають про їх правові наслідки – зазначає С. П. Погребняк [5].

Принцип правової визначеності є важливою складовою принципу верховенства права. У широкому розумінні принцип правової визначе- ності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення стабільного правового положен- ня людини шляхом вдосконалення процесів правотворчості та право- застосування.Принцип правової визначеності є різновидом загальних принципів права. Він знаходить своє відображення у джерелах права ЄС і застосовується у практиці Європейського суду, є спільним для право- порядків держав – членів ЄС і набуває поширення у праві України. Порівняльний аналіз змісту принципу правової визначеності в європейсько- му і національному праві сприятиме кращому розумінню його сутності й призначення у правовому регулюванні, а з’ясування вимог, які випли- вають з цього принципу, – пошуку більш ефективних способів адаптації законодавства України до принципів права Євросоюзу [1].

Європейський принцип правової визначеності походить від німець- кого принципу Rechtssicherheit (дослівно – правова безпека), метою якого є забезпечення чіткості змісту законодавства та який переважно застосовується у справах щодо ретроактивної дії законодавства; принцип захисту законних очікувань походить від німецького Vertrauenschutz (до- слівно – захист довіри), метою якого є забезпечення того, щоб кожен, хто має довіру до легальності рішень і дій публічної адміністрації, підлягав захисту. Принцип Vertrauenschutz німецького адміністративного права запозичений з німецького приватно-правового принципу юридичного захисту добросовісних дій (bona de acts), закріпленому в цивільному законодавстві. Західні дослідники застерігають від змішування концептів приватного та публічного права, вважаючи концепт захисту законних очікувань особливою сутністю, яку слід розглядати винятково в контек- сті діянь (рішень) публічної адміністрації [1].

Тлумачення принципу правової визначеності у вітчизняній юридич- ній науці значною мірою збігається з уявленнями про його зміст зару- біжних правознавців. Найчастіше правова визначеність розглядається як елемент верховенства права і розкривається через такі концепції, як непорушність і нескасовуваність набутих законних прав (vested rights); незворотність закону й неможливість застосування закону до особи, яка не могла знати про його існування (non-retroactivity); законні очікування (legitimate expectations) – право особи у своїх діях розраховувати на сталість існуючого законодавства [3].

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Укра- їні визнається та діє принцип верховенства права. Складовою верховен- ства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування суб’єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам. Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип право- вої визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й за- безпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передба- чуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року No 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року No 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року No 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року No 10-рп/2011, від 8 червня 2016 No 3-рп/2016) [1].

В абзаці 5 преамбули до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. говориться про спільну спадщину верховенства права європейських держав, тобто проголошується принцип верховенства права на міждержавному рівні. Принцип верховенства права відображений у преамбулі Договору про Європей- ський Союз, де вказано про «відданість принципам свободи, демократії, верховенства права», а також у ст. 2, у якій зазначається, що Європей- ський Союз засновано на цінностях поваги до людської гідності, свобо- ди, демократії, рівності, верховенства права та поваги до прав людини, зокрема осіб, які належать до меншин. У преамбулі Хартії основних прав Європейського Союзу вказано, що підвалинами Європейського Союзу є принципи демократії та верховенства права [2].

Однак складові частини цього принципу, зокрема й визнання зрозумілості та чіткості норм права як безпосереднього елемента принципу верховенства права (або його складника – правової визначеності), можна віднайти в інших документах, а також у прецедентному праві – рішеннях Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі держави – члени Ради Європи, які ратифікували Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод [3].

Принцип правової визначеності є однією з найважчих засад нормотворчості. Його можна визначити і як загальноправовий, як частину принципу верховенства права. Дана основоположна ідея повинна бути додана до переліку принципів податкового права та законодавства. Стабільність законодавства є запорукою розвитку правопорядку, реалізації та захисту фізичними та юридичними особами своїх прав, свобод і законних інтересів. Хоч цей принцип переважно розглядається у теорії, проте його дотримання (або ігнорування) відображається на практиці. Розвиток даної тематики дозволить вдосконалити національне податкове законодавство України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Богачова Л. Л. Принцип правової визначеності в європейському і на- ціональному праві (змістовна характеристика) URL: http://dspace.nlu.edu.ua/ bitstream/123456789/6063/1/Bogachova.pdf;

2. Ковтун В. І. Щодо принципу правової визначеності / В. І. Ковтун // Принципи сучасного конституціоналізму та Основний Закон України. IХ Тодиківські читання : зб. тез наук. доп. і повідомл. Міжнар. наук. конф. (4–5 лист. 2016 р.). – Харків, 2016. – С. 61–62. URL: http://dspace.nlu.edu.ua/ handle/123456789/14444;

163

3. Мусиченко О. Зрозумілість і чіткість закону як складова частина принципу правової визначеності в практиці Європейського суду з прав лю- дини URL: http://vjhr.sk/archive/2016_1_2/24.pdf;

4. Панкратова В. О. Історичні витоки принципу правової визначеності. URL: http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2017/1/36.pdf;

5. Панкратова В. О. Роль принципу правової визначеності у процесі правозастосування URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib.pdf.

Науковий керівник: Котенко А. М., к. ю. н., доцент кафедри фінансового права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Замковий Володимир

Автор : Замковий Володимир

90 переглядів

0 коментарів

Залиш коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *