Історія держави та права зарубіжних країн

Ромашко Олександр Ігорович

Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого

ІПКЮ, 3 курс, 14 група

 

ІСТОРІЯ ЗАРОДЖЕННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЮСТИЦІЇ В УКРАЇНІ

 

Вже протягом кількох тижнів у правових та політичних колах тривають палкі дискусії стосовно Рішення Конституційного Суду України №13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року, яким вирішується питання конституційності окремих положень законодавства щодо протидії та попередження корупції. Разом з цим, позиції окремих представників влади свідчать про нерозуміння сутності конституційної юстиції, її ролі та гарантій діяльності. Зважаючи на зазначене, цілком актуальним є аналіз історії зародження та становлення конституційної юстиції в Україні, адже в такому аналізі проявляється цінність конституційної юстиції як інституту та важливість конституційно-правового контролю як її функції.

Розглядаючи історію конституційної юстиції, слід, перш за все, акцентувати увагу на її зародженні. В історії права немає єдиного підходу до визначення моменту зародження конституційної юрисдикції: одні вчені схиляються до походження даного інституту ще з первісних уявлень про право, закон та справедливість, пов’язують його з виникненням держав, створенням судів; інші виділяють даний інститут уже в період створення конституційних актів. Доповнюючи вищезазначене, слід позначити, що, виходячи з функціонального підходу до визначення конституційної юстиції, її реалізація полягає у здійсненні конституційного контролю.

Визначаючи зміст поняття “конституційний контроль”, доцільно звернутися до запропонованої Миколою Дмитровичем Савенком дефініції: це діяльність компетентних судових або спеціалізованих органів щодо перевірки, оцінки, визначення відповідності нормативно-правових актів Конституції і вирішення питання про їх застосування або щодо їх конституційності, яка здійснюється у формі судочинства і спрямована на забезпечення охорони Основного Закону, встановлених ним основ конституційного ладу, прав і свобод людини та громадянина, конституційної законності.

Зважаючи на зазначене вище, можна констатувати, що конституційна юстиція існує за двох основних умов: наявність конституційного акту, за дотриманням якого здійснюється контроль та діяльність відповідного спеціалізованого органу, яким такий контроль реалізується.

На думку автора, зародження конституційної юстиції слід пов’язувати в першу чергу з появою первинного акту фундаментального права, яким стала Велика Хартія вольностей 1215 року. Фундаментальність даного права проявлялась у обов’язковій відповідності його положенням інших правових актів, що діяли в Англії, в тому числі і актів Парламенту. Вже в той час було прийнято підхід, за яким невідповідність фундаментальному праву або здоровому глузду могли слугували підставою визнання акту недійсним.

Наступним кроком в еволюції конституційної юстиції стало створення в Англії органу конституційного контролю – Таємної ради. Даний орган здійснював контроль за рішеннями колоніальних асамблей та судів, наділявся правом визнання недійсними актів легіслатур колоній, що не відповідали колоніальним хартіям чи Англійському праву (метрополії). Прецедентом застосування даного органу своїх повноважень стало визнання недійсним закону колонії Коннектікут щодо скасування принципу майорату у 1727 році.

Даний підхід був запозичений правовою системою Сполучених Штатів Америки, проте спеціалізований орган був замінений судовою системою держави. У 1791 році Федеральним судом закон штату вперше було визнано таким, що суперечить Конституції, а вже у 1800 році Верховний Суд США висловив позицію щодо можливості визнання неконституційним акту Конгресу. В 1803 році Верховним Судом США у справі Marbury v I. Madison вперше було визнано таким, що не відповідає Конституції федеральний закон. Таким чином практично утвердилась американська модель конституційної юстиції, особливість якої полягала у здійсненні конституційного контролю судами загальної юрисдикції.

Поряд з цим, наприкінці ХVIII століття починає формуватися європейська модель конституційної юстиції. Зокрема, Конституцією Франції 1799 року передбачалося створення спеціалізованого органу конституційного контролю – Охоронного сенату. Даним органом здійснювався розгляд на предмет конституційності актів законодавства у встановлених законом випадках.

Вперше спеціалізований орган конституційного контролю у формі Конституційного Суду було створено в Австрії у 1919 році. Згодом подібний орган почав діяти в Чехословаччині, а в подальшому й у інших європейських державах. Авторство європейської моделі конституційної юстиції визнається за австрійським юристом та філософом Гансом Кельзеном, дану модель конституційного контролю називають кельзенівською.

Зародження конституційної юстиції в Україні можна констатувати лише в ХХ столітті. Перебування українських територій у складі Російської та Австро-Угорської імперій, у яких не існувало механізмів конституційного контролю, аж ніяк не сприяло розвитку конституційної юстиції. Після початку Української революції 1917-1921 років Україною не було сформовано механізм конституційної юстиції. Конституцією УНР 1918 року не встановлювався уповноважений суб’єкт та порядок здійснення конституційно-правового контролю.

На етапі радянського державного будівництва підхід до конституційного контролю було змінено. В УСРР, а пізніше й УРСР не застосовувалися ні європейська, ні американська моделі конституційної юстиції. Разом з цим, Конституцією УСРР 1919 року закріплювалася парламентська модель конституційного контролю. Даний підхід передбачав здійснення конституційного контролю вищим органом державної влади як однієї з форм державного контролю. Дана модель стала стандартом для соціалістичних республік та супроводжувала Українську державність протягом тривалого періоду часу. Позитивним аспектом можна вважати функціонування інституту конституційного нагляду Верховного Суду СРСР.

Разом з цим, неефективність існуючої в СРСР системи конституційного контролю на етапі перебудови змушувала державотворців переглянути підхід до конституційної юстиції в державі. Кінцевим результатом пошуків оптимальної моделі стало прийняття Закону “Про зміни та доповнення ст. 125 Конституції СРСР від 1 грудня 1988”. Де-факто, зберігалась парламентська модель конституційно-правового контролю, проте істотною новелою стало впровадження щодо даного інституту спеціалізованого органу – Комітету конституційного нагляду, створеного у 1990 році. Діяльність даного органу та аналогічних органів на рівні республік регламентовувалась Законом СРСР «Про конституційний нагляд в СРСР».

На початковому етапі становлення України як незалежної держави підхід до конституційного контролю досить сильно змінився відносно радянського. Уже 24 жовтня 1990 р. Законом про зміни до Основного Закону передбачалося створення Конституційного Суду, який мав замінити Комітет конституційного нагляду. До його складу на етапі створення включалися Голова Суду, двоє його заступників і 23 члени Суду.

Зазначене набуло відображення і в концепції судово-правової реформи, схваленої Верховною Радою України 28 квітня 1992 року, а вже 3 червня було прийнято Закон України  «Про Конституційний Суд України», яким регулювалась діяльність КСУ. Після прийняття зазначених актів ВРУ почала формувати склад суду. Проте, де-факто, обрано було лише голову КСУ, а діяльність суду виявилася замороженою на чотири роки до прийняття 28 червня 1996 року чинної Конституції. Основним законом не лише закріпилися європейські стандарти конституційної юстиції, а й встановлювалися строкові рамки для створення суду в три місяці. Таким чином, наприкінці вересня 1996 року було сформовано перший склад КСУ.

Разом з цим,  Закон України «Про Конституційний. Суд України» 1992 року значною мірою не відповідав Конституції України, а, окрім того, не містив процесуальних норм, зважаючи на що 16 жовтня 1996 року ВРУ було прийнято новий Закон України «Про Конституційний Суд України».

18 жовтня 1996 року шістнадцять призначених суддів КСУ прийняли присягу і приступили до виконання своїх повноважень. 17 квітня 1997 року суд розпочав перший розгляд справи у пленарному засіданні, а вже 13 травня 1997 року прийняв перше рішення у справі.

Саме такою була історія зародження та становлення конституційної юстиції, належне функціонування якої є необхідним для існування правопорядку та верховенства права. В якості висновку позначу, що історія зародження та становлення даного правового інституту досить тривала і непроста, а розуміння еволюції конституційного контролю є необхідним для подальшого державотворення.

Науковий керівник: к. ю. н., асистент Казак Р. А.

Avatar

Автор : workbaskett

14 переглядів

0 коментарів

Залиш коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *