Смарт-контракти та аспекти їх реалізації

Смарт-контракти та аспекти їх реалізації

Діджиталізація на сьогодні набирає широких обертів, а цифрові трансформації виступають основними чинниками економічного розвитку. Одним із проявів цифрової трансформації є смарт-контракти. Американський вчений і криптограф Нік Сабо визначив смарт-контракт як комп’ютерний протокол, що на основі математичних алгоритмів самостійно проводить операції з повним контролем над їх виконанням.

З розвитком комп’ютерної техніки та технології blockchain (далі – блокчейн) застосування смарт-контрактів, які самостійно виконуються за допомогою алгоритмів, почало набирати обертів, зокрема на платформі Ethereum. Під технологією блокчейну розуміють сукупність блоків, що містять відповідну інформацію.

Говорячи про аспекти реалізації смарт-контрактів, варто проаналізувати їхні переваги та недоліки.

Так, основними перевагами смарт-контрактів є:

– відсутність посередників;

– автоматичне виконання умов договору;

– жорстка регламентація та тлумачення;

– неможливість втручання в заздалегідь визначений код.

Тобто, смарт-контракти не лише сприятимуть скороченню витрат на укладання правочинів і проведення транзакцій, але і зменшать кількість судових спорів.

Однак, переваги смарт-контрактів водночас виступають і їх недоліками.

По-перше, у смарт-контрактах неможливо закодувати значну частину домовленостей між сторонами, тому що вони охоплюються абстрактними поняттями, такими як «законність», «справедливість», «розумний строк», «захист слабшої сторони» тощо.

Наступним мінусом смарт-контрактів є прив’язка до реального світу та необхідність отримання даних поза межами системи, що вимагає звернення до так званих програм-оракулів. Програми-оракули є спеціалізованими сервісами, спрямованими на забезпечення прив’язки цифрового світу до реального та надання смарт-контрактам вихідних даних для їх виконання. Використання «оракулів» означає притягнення третьої сторони до такої угоди з усіма ризиками, що із цього випливають. Відповідно, постає питання про достовірність даних, отриманих із такого джерела. Програма-оракул може бути атакована зловмисниками, які змінять її код, що матиме наслідком надання недостовірних даних або інформації, яка може бути підроблена. Внаслідок таких маніпуляцій інформація, що потрапляє до смарт-контракту, буде недостовірною, що визначатиме заздалегідь несправедливе виконання угоди.

Проблеми породжує і автоматична процедура виконання смарт-контракту: у разі наявності об’єктивних умов для зупинення виконання чи зміни домовленості змінити смарт-контракт чи призупинити його виконання буде неможливо.

Ще однією проблемою виступає програмний код, який може містити помилку, припуститися якої можна під час вводу даних у систему, змінити які, знову ж таки, буде неможливо. Тобто, на відміну від традиційних договорів, у смарт-контрактів фактично відсутня гнучкість.

До наступних проблем смарт-контрактів можна віднести:

– відсутність правового поля, що означає фактичну відсутність законодавчого регулювання процедури укладання та виконання смарт-контрактів;

– проблеми, пов’язані з вибором права, яке застосовується до смарт-контрактів, що мають транснаціональний характер;

– проблему способів захисту прав, що виникають у зв’язку з укладанням смарт-контрактів.

Однією з найбільш важливих проблем, пов’язаних із застосуванням смарт-контрактів, є проблема захисту прав його учасників. У разі застосування смарт-контрактів деякі традиційні категорії договірного права мають розглядатись з іншого боку. Смарт-контракт спрямований забезпечити належне виконання зобов’язання, тому фактично завдяки використанню смарт-контрактів усуваються ризики недобросовісності сторін договору. Водночас може виникнути невиконання зобов’язання, оформленого за допомогою смарт-контракту, але причиною цього здебільшого виступатиме технічна помилка.

Специфіку має також відповідальність за порушення зобов’язань, які виникають із смарт-контрактів. У такому разі можуть застосовуватись лише позадоговірні заходи відповідальності. Особливості автоматизованого виконання полягають у тому, що зобов’язана сторона не впливає на виконання та не може нести відповідальність за програмні збої та інші помилки у виконанні зобов’язання. У такому разі можливий або казус, коли юридична відповідальність не виникає, або деліктна відповідальність сторони за умисне внесення змін до роботи технічних пристроїв.

Говорячи про відповідальність за порушення умов і помилки у смарт-контрактах, слід враховувати такі чинники:

1. Якщо неналежне виконання за смарт-контрактом пов’язане з помилкою у програмному коді, то виникає питання про те, хто має нести відповідальність за таку помилку. За загальним правилом, відповідальність за такі помилки має покладатись на сторону, яка взяла на себе обов’язок підготувати смарт-контракт;

2. Як уже було зазначено раніше, відповідальність за порушення смарт-контракту може бути покладена на третю особу, яка втрутилася у програмний код, що, у свою чергу, призвело до неналежного виконання зобов’язання. Така відповідальність буде реалізовуватись у рамках норм деліктного права.

Отже, безліч питань, пов’язаних зі смарт-контрактами, залишаються невирішеними. Так, основні переваги смарт-контрактів водночас є їх недоліками, оскільки не дозволяють врахувати об’єктивні обставини, які можуть вплинути на виконання їх умов. З урахуванням відсутності чіткого правового поля для існування смарт-контрактів на даний момент доцільно використовувати «гібридну» модель смарт-контрактів, коли одна частина умов договору існуватиме у електронній формі, а інша – у письмовій.

Ключові слова: смарт-контракт, переваги, недоліки, діджиталізація.

Автор: Росомаха Злата

Avatar

Автор : Потапова Лоліта

32 переглядів

0 коментарів

Залиш коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *