ОГЛЯД СУДОВОЇ ПРАКТИКИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ У СКЛАДІ ВЕРХОВНОГО СУДУ ЩОДО ВИРІШЕННЯ СПОРІВ ПРО УЧАСТЬ У ВИХОВАННІ ДИТИНИ

Наведений огляд містить низку важливих правових висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду (далі – КЦС ВС), які матимуть значення для формування єдиної правозастосовної практики. Серед цих висновків слід виокремити наступні:

1. Спори про визначення порядку участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з нею для одного з батьків

Якщо між дитиною і батьком немає психологічного зв’язку й дитина з огляду на її вік та тривале проживання з матір’ю повноцінно не сприймає його як батька, зустрічі батька з дитиною доцільно розпочати проводити у присутності матері. Про таке зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 754/9026/16-ц.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом про визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Дитина проживала разом із матір’ю. Між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.Між батьком та дитиною відсутній сталий психологічний зв’язок, дитина повноцінно не сприймає його як батька.

Частково задовольняючи позовні вимоги батька, суд першої інстанції визначив графік побачень батька та дитини, але у присутності матері. Апеляційний суд із таким рішенням погодився. З таким висновком погодилась і колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Системний аналіз статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», 141, 157 та 159 Сімейного кодексу України (далі – СК України) дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Встановлюючи порядок побачень батька з дочкою, врахувавши інтереси дитини, а також закріплений чинними нормами принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні своєї дочки, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про можливість визначення порядку періодичних тимчасових побачень батька з дитиною. Право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком відповідає її інтересам.

Проведення зустрічей батька з дитиною без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини. Між позивачем та дитиною відсутній сталий психологічний зв’язок, а дитина, враховуючи її вік та тривале проживання з матір’ю, повноцінно не сприймає позивача як батька. Тому, для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив’язаності дочки до батька.

2. Спори про визначення порядку участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з нею для баби/діда

Обов’язковою передумовою подання дідом/бабою позову про усунення перешкод у спілкуванні з онуком є наявність порушеного права. Недоведеність наявності таких перешкод – підстава для відмови в задоволенні позовних вимог. Такі висновки надав Верховний суд за справою № 175/5360/13-ц.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом про усунення перешкод у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Обставин, які б свідчили про те, що існують перешкоди у спілкуванні діда з дитиною, суди не встановили.

Рішенням суду першої інстанції позов діда, який заявив самостійні вимоги щодо предмета спору, задоволено частково. Усунено перешкоди у реалізації права на спілкування і участь у вихованні онука, зобов’язавши батьків цього не робити. Визначено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з онуком на умовах, погоджених з його батьками. У задоволенні інших вимог діду відмовлено. Позов баби, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, задоволено частково. Усунено перешкоди у реалізації права на спілкування і участь у вихованні онука, зобов’язавши батьків так не чинити. Визначено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з онуком на умовах, погоджених з його батьками. У задоволенні інших вимог бабі також було відмовлено.

За результатами розгляду Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду прийняв постанову, в якій зазначив:стаття 257 СК України закріплює право баби і діда спілкуватися зі своїми онуками і брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом своїх прав щодо виховання онуків. Якщо такі перешкоди вчиняються баба чи дід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Таким чином, обов’язковою передумовою подання дідом/бабою позову про усунення перешкод у спілкуванні з онуком є встановлення тих з них, які вчиняються іншими особами, з якими постійно проживає дитина, тобто наявність порушеного права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність вчинення одним із батьків, з якою проживає малолітня дитина, перешкод для діда у спілкуванні з онуком, та, правильно застосувавши статтю 257 СК України, відмовив йому у задоволенні позову.

Касаційний суд доводи діда про те, що існування між ним і батьками дитини спору щодо спілкування з онуком підтвердили свідки, відхилив, вмотивовуючи тим, що після подання ним позову суди першої та апеляційної інстанцій жодних свідків не допитували.

3.Спори про зміну порядку участі у вихованні дитини

При ухваленні рішення про зміну способу участі батька у вихованні дитини оцінка найкращих інтересів дитини передбачає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для рішення, яке не порушує інтересів дитини, з огляду на об’єктивні обставини спору. На такому наголосив Верховний Суд у справі № 757/4643/18-ц.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом про визначення участі батька у вихованні дитини.

Позивач просив змінити графік побачень з сином, а саме збільшити йому час на спілкування з сином у зв’язку з тим, що у відведені проміжки часу він не встигає забезпечувати сину культурний та фізичний розвиток, а тому бажає організувати йому відпочинок під час зимових та літніх канікул.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено, виходячи з того, що рішенням Апеляційного суду визначено графік зустрічей позивача з сином, якого дотримуються батьки дитини, а позов мотивований лише бажанням батька більше часу проводити з сином, який не виявляє бажання змінювати встановлений графік.

За результатами розгляду Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду прийняв наступну постанову.

Суди надали належну оцінку висновку органу опіки та піклування, згідно з яким рекомендовано визначити участь батька у вихованні дитини, відповідно до запропонованого ним варіанту. У цьому висновку було зазначено, що матір дитини не заперечує проти спілкування батька з сином, однак без ночівлі у батька.

У висновку вказано, що між батьками існує спір щодо участі батька у спілкуванні з сином, за місцем проживання батька створено належні умови для проживання, навчання та розвитку дитини.

Неповнолітній син батьків під час допиту висловив свою думку в присутності психолога, заперечуючи запропонований позивачем графік спілкування та вказавши, що той спосіб і частота зустрічей з батьком, які є на сьогодні, його повністю влаштовують і частіше бачитися немає необхідності. Також він зазначив, що не бажає виїжджати за кордон.

Верховний Суд виходить із того, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об’єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків. Суди при ухваленні рішення на перше місце ставили якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, що не порушує її інтересів.

Верховний Суд зазначає, що суди обґрунтовано врахували думку дитини, оскільки дитина є особистістю, думку якої потрібно враховувати, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів, оскільки позивач не довів, що вказаний графік його зустрічей з сином підлягає перегляду з метою збільшення часу таких зустрічей і надання можливості спільного відпочинку в період шкільних канікул, у дні державних свят та надання можливості виїзду за кордон, і такий графік відповідає саме інтересам дитини, а не батька.

Підсумовуючи всі вищезазначені справи варто зазначити, що у статті викладено лише їх основний зміст. Більш детально ознайомитися з рішеннями Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду можна за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Ключові слова: судова практика, спори, виховання дитини, батьки, огляд

Автор: Росомаха Злата