Золотовалютний резерв

Упевнені, ви часто стикалися з таким словосполученням як золотовалютний резерв та задавалися питанням, яку роль на нього покладено, які функції він виконує та взагалі для чого існує. Нерозривно з його функціонуванням пов’язаний Національний банк України, а сам золотовалютний резерв України є невід’ємним елементом економічної діяльності України та механізмом впливу на фінансову сферу діяльності.

Відповідно до Рішення Правління Національного банку України від 26.04.2018  № 229-рш, золотовалютні резерви мають ще одну, більш вживану у законодавстві назву, а саме міжнародні резерви. Міжнародні резерви – зовнішні фінансові активи України, визнані світовим співтовариством як міжнародні і призначені для міжнародних розрахунків, які відображені в балансі Національного банку і перебувають в його управлінні, відповідно до цього ж рішення.

До міжнародних резервів належать активи, які:

1) управляються Національним банком як центральним банком України та особливим центральним органом державного управління, який проводить грошово-кредитну політику України;

2) є ліквідними активами високої якості, які можуть бути куплені, продані та погашені за резервну валюту;

3) є активами, які вже наявні. Потенційні активи не включаються до резервних активів;

4) є вимогами до нерезидентів за винятком золота у зливках;

5) мають номінал та погашаються в резервних валютах або у золоті.

До складу міжнародних резервів входять:

– монетарне золото;

– спеціальні права запозичення (далі – СПЗ);

– резервна позиція в Міжнародного Валютного Фонду (далі – МВФ);

– іноземна валюта у вигляді банкнот і монет або кошти на рахунках за кордоном;

– цінні папери (крім акцій), що оплачуються в резервній валюті;

– будь-які інші міжнародно визнані резервні активи за умови забезпечення їх надійності та ліквідності.

Щодо абревіатури СПЗ, то нею позначаються спеціальні права запозичення МВФ, що є міжнародним резервним активом, що створений МВФ з метою доповнення існуючих міжнародних резервних активів, який являє собою “кошик” із п’яти валют, відповідно до Закону України «Про Національний банк України». Склад цих п’яти валют переглядається кожні п’ять років. Вартість спеціальних прав запозичення визначається щоденно.

Другим незвичним елементом міжнародних резервів є резервна позиція МВФ. Знову ж таки, відповідно до Закону України «Про Національний банк України», резервна позиція в МВФ – це вимоги держави-члена до МВФ, що визначаються як різниця між квотою (визначається для кожної держави окремо)  та авуарами (активами) МВФ в її (держави-члена) валюті за мінусом грошових авуарів МВФ, отриманих державою-членом у вигляді кредитів МВФ та залишків на рахунку МВФ № 2, що не перевищує однієї десятої процента від квоти держави-члена.

Щодо формування міжнародних резервів України, то Національний банк здійснює формування міжнародних резервів за рахунок власних та залучених коштів.

Він одержує власні кошти для формування міжнародних резервів від:

1) купівлі резервної валюти на валютних ринках;

2) купівлі резервної валюти в клієнтів Національного банку;

3) купівлі монетарного золота;

4) доведення (афінажу) золота, що не є монетарним, до якості монетарного;

5) доходів від здійснення операцій з міжнародними резервами.

Щодо залучених коштів для формування міжнародних резервів, то ними є кошти в резервних валютах, одержані Національним банком у вигляді кредитів та депозитів, а також за договорами своп від міжнародних фінансових організацій, урядів і центральних банків іноземних держав, депозитних корпорацій-нерезидентів та інших кредиторів.

Яку ж функцію виконує золотовалютний (міжнародний) резерв та для чого взагалі він є необхідним? По-перше, золотовалютний резерв сприяє внутрішній та зовнішній стабільності національної валюти, тобто гривні. По-друге, як випливає з визначення, міжнародні резерви використовуються при здійсненні міжнародних розрахунків. По-третє, у відповідності до Рішення Правління Національного банку України від 26.04.2018  № 229-рш «Про затвердження Положення про політику управління міжнародними (золотовалютними) резервами України», ціллю управління міжнародними резервами, серед іншого, є дохідність міжнародних резервів, яка забезпечується відповідно до поточних ринкових умов у межах обмежень ризиків та ліквідності. Тобто, одна з функцій міжнародних резервів – одержання доходу. Також можна виділити такі їх завдання як проведення валютної політики, насамперед регулювання волатильності і рівня обмінного курсу національної валюти; забезпечення ліквідності на фінансових ринках в ході виникнення криз; формування заощаджень держави тощо.

Міжнародні резерви є важливим  ресурсом держави, що може бути ефективно залучений та використаний на користь її економіки та зовнішньоекономічних та внутрішньо економічних відносин.

 

Автор: Повх Аліна

Цю публікацію підготовлено за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку в рамках гранта, наданого Проектом USAID «Трансформація фінансового сектору».

Рудковська Мирослава

Автор : Рудковська Мирослава

188 переглядів

0 коментарів

Залиш коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *