Банківські комісії. Яка позиція у Суду?

Юридична клініка Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого відновлює свою діяльність по огляду судових рішень Верховного суду! Наразі нашим фокусом будуть висновки з фінансово-правових питань, тож давайте ставати фінансово грамотними і в правозастосовчій площині.

Сьогодні Вашій увазі пропонується судове рішення з досить неприємного для споживачів кредитних послуг питання – банківські комісії (вони ж «винагороди», «спеціальні платежі» і тд). Водночас, в даному рішення вирішено і питання про момент припинення права банку нараховувати відсотки за договором.

В 2007 році особа взяла в банку кредит на 48 тисяч доларів, забезпечивши зобов’язання переданням в іпотеки власної квартири. В 2015 році в особи виникла заборгованість за кредитним договором, а тому банк надіслав лист-вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором. Банк, серед іншого, вимагав сплати відсотків за договором на момент подання позовної заяви до суду (а через майже три роки розгляду справи у суді першої інстанції уточнив позовні вимоги шляхом збільшення розміру вимоги про сплату відсотків за договором на три роки розгляду справи у суді першої інстанції).

В свою чергу особа подала зустрічний позов з вимогою визнати недійсними окремі пункти кредитного договору, за якими з особи щомісячно стягувалася «винагорода за надання фінансового інструменту» в розмірі 0.20% від суми кредиту. Також особа заперечувала проти позиції банку щодо нарахування відсотків після надіслання вимоги про дострокове погашення боргу, адже з цього моменту кредитний договір припинив свою дію.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції були прямо протилежними,  в підсумку ж справа розглядалася судом касаційної інстанції, який констатував наступне:

• Особа не зобов’язана була сплачувати «винагороду за надання фінансового інструменту», адже за своїм змістом цей платіж здійснювався за надання банком кредиту, тобто за виконання банком свого обов’язку у кредитному зобов’язанні в силу законодавства. Передбачення такої «винагороди» у кредитному договорі та погодження з цим позичальника під час укладення договору не мають значення для визнання таких умов недійсними (ст. 1054 Цивільного кодексу України, пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, а також системне тлумачення норм Закону України «Про захист прав споживачів»);
• З моменту надіслання банком вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором останній припинив свою дію, а відповідно припинилося і право банку нараховувати відсотки за кредитним договором (системне тлумачення ст. 1048, 1050 Цивільного кодексу України, а також застосування судової практики).

Юридичні застереження:

Звертаємо Вашу увагу на ту обставину, що з 10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який не діяв на момент виникнення спірних правовідносин та звернення банку до суду. Водночас повідомляємо, що даним законом тільки посилено правове становище боржника у відносинах споживчого кредитування, а наведені вище правові висновки Верховного суду не суперечать нормам даного закону, а тому є актуальними і досі.

     Також наголошуємо на тому, що «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджені Постановою Правління Національного банку України 10.05.2007  N 168, втратили чинність з 10.06.2017. При цьому у «Правилах розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджені Постановою Правління Національного банку України 08.06.2017  № 49 («акт-правонаступник»), у Законі України «Про захист прав споживачів» чи Законі Україні «Про споживче кредитування» припису, аналогічного за змістом пункту 3.6 «старих» Правил не міститься. З цього приводу варто мати на увазі, що, по-перше, усі кредитні договори, укладені до 10.06.2017 мають відповідати п.3.6 «старих» Правил; по-друге, відсутність спеціального юридичного припису з подібним змістом, на нашу думку, не позбавляє боржників заявляти аналогічні за змістом вимоги на підставі системного тлумачення інших норм права діючого законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування та правових принципів.

Ця діяльність здійснюється завдяки підтримці Агентства США з міжнародного розвитку в рамках гранта, наданого Проектом USAID «Трансформація фінансового сектору».

Підготував:                                                                                         Трофімов Богдан

Цю публікацію підготовлено за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку в рамках гранта, наданого Проектом USAID «Трансформація фінансового сектору». Висловлені в цій публікації думки необов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду Сполучених Штатів Америки.