КЦС ВС: Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів – не є вичерпним. Зокрема, врахуванню підлягають відсотки за депозитним вкладом.

Об’єднана палата Касаційного цивільного суду в постанові від 05.09.2019 у справі № 760/4569/18-ц, вирішуючи спір про включення до доходу, з якого має визначатися розмір аліментів, відсотків за депозитним вкладом, встановила наступну правову позицію:

Положення статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим.

При цьому зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема, доходи від підприємницької діяльності, кооперативів, тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин.

Крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку.

Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним».

З повним текстом постанови Верховного Суду у справі можна № 760/4569/18-ц можна ознайомитися за посиланням:http://reyestr.court.gov.ua/Review/84182492.

Окрема думка студента-клініциста:

Кравець Тетяни, 3 курс:

«Я погоджуюсь з наведеною правовою позицією Верховного Суду щодо визначення доходів, які враховуються при обчисленні розміру аліментів. Вважаю, що Верховний суд правильно застосував діючі норми національного законодавства та оптимальним способом забезпечив баланс інтересів сторін. Завдяки в тому числі даній правовій позиції Верховний суд створює стандарт захисту прав особу в ситуації неоднозначного (часом неналежного) правового врегулювання законодавцем певної сфери суспільних відносин, тим самим утверджує дію принципу верховенства права в Україні.