Порушення правил добросусідства: права сторін та порядок врегулювання

Нормативно-правові акти, що регулюють правовідносини у сфері добросусідства, наступні:

Конституція України, Земельний кодекс України, Цивільний кодекс України,  Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України «Про медіацію».

Що таке добросусідство?

Зміст поняття добросусідства визначає ч. 1 ст. 103 Земельного кодексу України, а саме як обов’язок обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Наприклад, затінення, задимлення тощо.

У випадку порушення власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров’я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше (ст. 104 ЗК України).

Можливі способи врегулювання земельних спорів такі:

1) медіація.

Медіація – це добровільний процес переговорів, у якому нейтральна, незалежна, неупереджена третя сторона (медіатор) організовує та керує конструктивним діалогом між учасниками конфлікту, допомагає у визначенні основних питань та пошуку взаємоприйнятних рішень.

Сторони мають право обрати медіатора; визначити умови договору про проведення медіації; залучати до медіації інших учасників; відмовитися від послуг медіатора; відмовитися від участі у медіації; залучати експерта, перекладача та інших осіб, визначених за домовленістю сторін медіації, тощо.

 2) органи місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування (обласні, районні ради, Київська та Севастопольська міські ради, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, районні у містах ради, територіальні громади) вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах (ст. 158 ЗК України).

Порядок розгляду

Одна зі сторін має звернутися із заявою про вирішення земельного спору до органу місцевого самоврядування, яка має містити: 

• найменування органу, до якого вона подається;
• імена сторін-учасників спору, телефон заявника, місце проживання або місцезнаходження;
• зміст вимог і виклад обставин, що обґрунтовують вимоги;
• зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину;
• перелік документів, що додаються до заяви.

Така заява розглядається у 7-денний строк з дня подання. 

Комісія при органі місцевого самоврядування розглядає земельні спори та за результатами розгляду готує рішення про вирішення земельного спору, в якому викладені умови обстеження, рекомендації та висновки комісії. Рішення передається сторонам у 3-денний строк з дня його прийняття та вступає в силу з моменту прийняття. Оскарження рішень у суді призупиняє їх виконання.

3) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

4) суд.

Звертатись до суду варто тоді, коли:

• сторони не можуть досягти згоди шляхом переговорів або медіації;
• громадяни не згодні з рішенням органу місцевого самоврядування;
• спір виник з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Для звернення до суду особа повинна скласти позовну заяву з доданими до неї документами, з урахуванням вимог законодавства залежно від виду судочинства (цивільне, господарське, адміністративне).

Докази (офіційно встановлюються та засвідчуються органами Державної екологічної інспекції України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, незалежними експертами), а також документи разом із позовною заявою подаються до суду за місцезнаходженням земельної ділянки.

Приблизний перелік необхідних доказів:

• план (схема) земельної ділянки;
• копія державного акта на право власності на землю;
• кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень у її використанні;
• акти, які підтверджують порушення права власності на земельну ділянку тощо.

Сторони мають право знайомитися з матеріалами стосовно спору, брати участь у розгляді спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору і у випадку незгоди з цим рішенням оскаржувати його.

Автор: Альбіна Голуб.