Спадкування за заповітом подружжя: ключові нюанси та основні умови

Ця тема набуває актуальності для багатьох людей, які працюють та намагаються забезпечити своє майбутнє, оскільки вони, хоч раз у житті, але задають собі питання про те, що станеться з їхнім майном після їх смерті.

У цьому контексті виникає потреба у пошуку оптимального способу передачі майна у спадок. Один із можливих варіантів визначений ст. 1243 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), згідно з ч. 1, 2 якої подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. Згідно з таким заповітом, коли один із подружжя помре, його частка у спільному майні автоматично переходить до другого. Після смерті обох з подружжя майно переходить у спадок до осіб, зазначених у заповіті. Наприклад, якщо подружжя розпорядилося своїм майном на користь дітей, то вони отримають спадок тільки після смерті обох батьків.

Заповіт подружжя є новим способом складання заповіту, оскільки раніше заповіт зазвичай складався лише однією особою. Сьогодні ж подружжя має право складати спільний заповіт.

Важливо відзначити, що право складання спільного заповіту належить лише подружжю – чоловікові та жінці, які є у шлюбі, зареєстрованому у відповідних державних органах. Проживання разом без шлюбу не дає підстав для укладання спільного заповіту. Обов’язковою умовою для дії спільного заповіту подружжя є спільне бажання обох членів сім’ї щодо його укладення.

Крім того, спільний заповіт може застосовуватися лише до майна, яке належить подружжю на праві спільної власності навіть якщо воно зареєстроване на одного з них (наприклад, будинок, придбаний під час шлюбу).

Зазвичай подружжя має не лише спільне майно, але й особисте майно, яке належить кожному з них окремо. У цьому випадку кожен з подружжя може скласти свій власний заповіт, регулюючи передачу свого особистого майна на випадок смерті.

Смерть одного з подружжя призводить до припинення режиму спільної сумісної власності майна подружжя, щодо якого було складено спільний заповіт. Проте ця подія не викликає автоматичного виникнення спадкових правовідносин.

Другий з подружжя має звернутися до нотаріуса для оформлення переходу права власності на свою частку у спільному майні подружжя. Законодавством передбачена спеціальна процедура такого переходу, яка вимагає державної реєстрації речових прав.

Майно, зазначене в спільному заповіті подружжя, тимчасово підлягає забороні на відчуження (такі як продаж, дарування і т. д.), яка може бути знята лише після смерті другого з подружжя. Це зроблено з метою забезпечення виконання волі покійного. Щоб накласти цю заборону необхідно, щоб той з подружжя, хто пережив іншого, звернувся до нотаріуса.

Спадкоємці, які були визначені у спільному заповіті, а також особи, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, можуть скористатися своїми правами лише після смерті другого з подружжя. Це означає, що непрацездатні батьки та діти останнього з подружжя матимуть право на обов’язкову частку у спадщині лише у випадку смерті другого з подружжя.

Відповідно до ч. 3 ст. 1243 ЦК України кожен з подружжя має право відмовитися від спільного заповіту під час свого життя. Ця відмова повинна бути оформлена шляхом нотаріального посвідчення. Після смерті одного з подружжя інший вже не має права змінити спільний заповіт подружжя. Водночас розірвання шлюбу або визнання його недійсним призводить до втрати чинності заповіту подружжя.

Крім того, заповіт подружжя може бути визнано недійсним у судовому порядку. У такому випадку той із подружжя, хто пережив іншого, складає новий заповіт одноосібно щодо своєї частки спільного майна, а майно померлого подружжя відійде спадкоємцям за законом.

Отже, спадкування за заповітом подружжя – це складний процес, який вимагає уважного розгляду всіх ключових аспектів та дотримання встановлених умов. Важливо скласти заповіт правильно, звернутися до нотаріуса для оформлення всіх необхідних документів та вчасно діяти відповідно до вимог законодавства.

Автор: Чут Марія.