Переваги та недоліки дистанційного судочинства

Дистанційне судочинство – поняття, яке давно не є феноменом, а також, ставши частиною сучасної практичної юриспруденції, охоплює можливість суддів та учасників процесу (таких як секретаря, перекладача, свідків, експерта, спеціаліста та ін.) виконувати свою роль у судовому процесі у віддаленому онлайн-форматі. Вимушена навколишніми обставинами діджиталізація судового процесу почала набирати обертів ще за часів пандемії COVID-19, а воєнний стан особливо актуалізував дискусії навколо питань про необхідність удосконалення системи дистанційного судочинства та запровадження нових засобів для забезпечення налагодженого і компетентного функціонування правосуддя.

Визначення дистанційного судочинства закріплене у багатьох нормативно-правових актах національного та міжнародного рівня. Зокрема Рекомендація ЄС для держав-членів від 18 лютого 2009 року  тлумачить поняття електронного правосуддя як практичне застосування інформаційних та комунікаційних технологій в судовому процесі всіма його учасниками. Згодом вже в Україні почала розвиватися Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (яка охоплює цифровізацію документообігу, автоматизованого механізму розподілу справ, фіксування судового процесу, ведення звітності і т.д.), а також відповідна підсистема Електронного суду.  Указ Президента «Про Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023 роки» у п. 4.1.4 містить наступні актуальні завдання щодо судочинства: розвиток електронного судочинства відповідно до світових стандартів у сфері інформаційних технологій, запровадження можливості розгляду онлайн певних категорій справ незалежно від місцезнаходження сторін і суду, розвиток електронного судового діловодства, регламентація електронного ведення справ, цифровізація комунікаційних процесів, налагодження роботи цифрового кабінету судді та кабінету учасника процесу, удосконалення офіційного вебпорталу судової влади України для отримання інформації про суди і конкретні справи (провадження) з опцією оновлення даних судової статистики на регуляторній основі.

Перевагами дистанційного судочинства є: 1) покращена безпекова ситуація для учасників процесу, зокрема і суддів, секретарів та ін.; 2) спрямованість судочинства на реалізацію принципу розумних строків, попри всеможливі складні навколишні обставини; 3) заощадження часу сторін справи та співробітників суду внаслідок налагодження алгоритму електронної звітності, комунікації всередині судової системи та взаємодії з іншими органами, можливості сплачувати судовий збір та інші необхідні платежі в режимі онлайн та ін.; 4) підвищення рівня доступності правосуддя; 5) забезпечення прозорості судочинства; 6) можливість збереження матеріалів справ у єдиній цифровізованій системі, що унеможливлює ситуацію остаточної втрати виконавчих документів у разі знищення відповідних матеріальних (паперових) примірників; 7) відсутність можливості ухилення осіб з офіційними електронними адресами від отримання процесуальних документів; 8) спрощення процедури подання позовної заяви або скарги до суду, отримання і ознайомлення з матеріалами справи та ін.; 9) покращення рівня організаційного аспекту діяльності суду шляхом оптимізації документообігу, імплементації принципів відкритості і гласності судового процесу; 10) правова просвіта населення, завдяки полегшеному, цифровізованому та сучасному доступу до юридичної інформації.

Очевидними недоліками дистанційного судочинства є обставини, обумовлені випадками несправності технологічного забезпечення дистанційного судочинства та відсутності інтернету. Також дистанційна участь суддів у процесі може викликати сумніви стосовно їхньої неупередженої діяльності, а також забезпечення таємниці нарадчої кімнати, зокрема за відсутності впливу сторонніх осіб під час ухвалення суддями рішень у конкретних справах, які розглядаються у формі дистанційного судочинства. Дискусійним залишається питання фінансування цифровізованого судового процесу та забезпечення оснащення необхідним обладнанням суди різних інстанцій.

Таким чином, удосконалення дистанційної форми судочинства – актуальний та перспективний напрям розвитку юридичної сфери в Україні, реалізація якого потребує належного контролю та регулювання.

Автор: Уланська Марія.