Зміни у наданні та використанні відпусток: Закон набув чинності

Законодавством України передбачено надання відпусток громадянам України, що перебувають у трудових відносинах з  підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустки забезпечується шляхом гарантованого надання її працівнику у визначений термін із збереженням на період її тривалості місця роботи, заробітної плати (ст. 2 Закону України «Про відпустки»).

24 грудня 2023 року набув юридичної сили Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22.11 2023  № 3494-ІХ. Цим Законом внесли певні зміни до законодавства України щодо регулювання відпусток, використання вихідних днів та ін.

Згідно із вищезазначеними змінами ч. 3 ст. 67 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) викладена наступним чином: “Перенесення вихідних та робочих днів, крім випадків, встановлених цим Кодексом, визначається трудовим та/або колективним договором. У разі відсутності відповідного положення у трудовому та/або колективному договорі перенесення вихідних та робочих днів здійснюється за наказом (розпорядженням) роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації – з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників”. Тобто перенесення вихідних та робочих днів має бути встановлено відповідним документом (трудовим чи колективним договором) або такий наказ має бути погоджено із відповідним органом (органом первинної профспілкової організації) чи уповноваженим працівником.

Статтю 77-1 КЗпП України відтепер теж викладено у новій редакції, а саме зміни стосуються регулювання відпусток для підготовки та участі у змаганнях. Такі відпустки надаються працівникам, що беруть активну участь у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях. Таким чином, трудовим договором чи колективним договором визначається тривалість, порядок, умови надання та оплати такої відпустки.

Ст. 77-3 КЗпП України та ст. 19-1 Закону України «Про відпустки» визначено, що відпустка у зв’язку з народженням дитини, що триває до 14 календарних днів, надається не пізніше трьох місяців з дня її народження. Варто зазначити, що батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі із матір’ю дитини, але фактично проживає із нею та пов’язаний спільним побутом, має взаємні права та обов’язки із нею, щоб отримати відпустку при народженні дитини, має надати на підтвердження вищезазначених обставин заяву матері дитини та свідоцтво про народження дитини, де зазначена інформація про чоловіка як батька дитини. Також отримати таку відпустку на підставі заяви одинокої матері чи одинокого батька можуть близькі родичі, які здійснюють догляд за дитиною, матір (батько) якої являється одинокою (одиноким).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КЗпП України, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відпустки» із внесеними змінами відтепер максимальний строк відпустки без збереження заробітної плати надається працівнику за сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік. Також у разі виникнення загрози збройної агресії проти України чи іншої надзвичайної ситуації може надаватися відпустка без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного частиною другою цієї статті (ч. 4 ст. 84 КЗпП України). У цілому, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22.11 2023  № 3494-ІХ протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України “Про відпустки”, без зарахування часу перебування у такій відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбачену пунктом 4 частини 1 статті 9 Закону України “Про відпустки”.

Щодо надання відпусток на час профспілкового навчання працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації, то передбачається, що буде надаватись додаткова відпустка на термін до 6 календарних днів з компенсацією середньої заробітної плати за рахунок профспілкової організації, за рішенням якої працівник направлений на профспілкове навчання (ч. 7 ст. 252 КЗпП).

Деяких змін зазнав Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ. Так, ст. 12 передбачено, що роботодавець у період дії воєнного стану може обмежити працівнику щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Також у випадку більшої ніж 24 календарних дні основної відпустки надання невикористаних під час періоду дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на час після припинення чи скасування воєнного стану. Зверніть увагу, що невикористані дні основної відпустки, а також інших видів відпусток (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) згідно із рішенням роботодавця можуть надаватися без збереження заробітної плати.

Відтепер передбачається надання компенсації за невикористані щорічні відпустки для призваних на військову службу. Така компенсація надається за бажанням та на підставі заяви призваного на військову службу не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу. Також передбачено надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Працівники, що розпочали працювати після звільнення з військової служби, у разі закінчення особливого періоду чи оголошення демобілізації відтепер мають право на відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 60 календарних днів. Час перебування у такій відпустці зараховується до страхового стажу (абз. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).

Зверніть увагу, що у зв’язку із внесеними змінами до ст.  57 Закону України «Про освіту» та ст. 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту» за педагогічними та науково-педагогічними, а також іншими працівниками на період проходження ними військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період попередній середній заробіток не зберігається.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22.11 2023  № 3494-ІХ є чинним на період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, та втрачає чинність з дня його припинення або скасування. Проте вищезазначене не стосується правил щодо відпусток, встановлених другим реченням абз. 2 ч. 1 та третім реченням абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”, адже вони втратять чинність з моменту використання днів відпусток, які були перенесені на період після припинення або скасування воєнного стану, а також ч. 4 ст. 13 та ст. 15 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”, які втратять чинність з моменту завершення відшкодування працівникам та роботодавцям грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України.

Отже, проаналізувавши Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22.11 2023  № 3494-ІХ  варто зазначити, що цей Закон передбачає внесення змін до різних видів відпусток, включаючи основні та додаткові відпустки, відпустки без збереження заробітної плати та інші види відпусток.

Автор: Самойлік Анжеліка.