Договір довічного утримання (догляду): поняття та ризики його укладення

Догляд і утримання іншої людини, особливо рідної, споконвіку мали скоріше морально-етичний характер, не набуваючи юридично-договірної форми. Проте, сьогодні такі відносини можуть отримувати матеріальне підкріплення і оформлюватися у формі правової угоди. В Україні це відбувається шляхом укладення договору довічного утримання (догляду).

Поняття

Договір довічного утримання (догляду) має суто цивільно-правову природу, а тому й основні положення щодо нього будемо шукати у Цивільному кодексі України (далі – ЦК України). Цьому питанню присвячено окрему частину закону – Главу 57.

Як зазначено у статті 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Іншими словами, одна особа зобов’язується утримувати іншу до її смерті та (або) доглядати за нею, за що та передає їй певне цінне, зазвичай нерухоме, майно. 

При цьому слід розмежовувати поняття «утримання» і «догляд». Перше характеризується майновим характером (сплата коштів, оплата продуктів тощо), в той час як друге полягає скоріше в певних діях, турботі та опікуванні набувача над відчужувачем (прибирання, готування їжі тощо) (Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 18.08.2021, справа №645/3284/19).

Такий договір обов’язково укладається у письмовій формі з нотаріальним посвідченням. У ньому можуть визначатися всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. До того ж набувач зобов’язується у разі смерті відчужувача поховати його навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду).

Ризики

Укладення договору довічного утримання (догляду), як і будь-якої угоди, покладає на сторони зобов’язання і несе для них певні ризики. Неприємності можуть спіткати сторони як при виконанні умов угоди, так і у випадку розірвання домовленостей. Розберемо основні ризики далі.

Знищення майна

Будь-яка річ матеріального світу може бути знищена. Така доля може спіткати й те майно, яке відчужувач надає набувачеві взамін на довічне утримання (догляд). Однак навіть в такому разі обов’язки набувача перед відчужувачем не припиняються і не зменшуються (ч. 3 ст. 754 ЦК України). Інакше кажучи, набувач зобов’язаний буде здійснювати утримання навіть тоді, коли майно, яке він отримав, вже не існує.

Розірвання договору через неналежне виконання

ЦК України передбачає можливість розірвання договору довічного утримання (догляду) за рішенням суду у зв’язку з його неналежним виконанням (ст. 755 ЦК України). Це відбувається на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої договір був укладений. Для набувача така ситуація є небажаною, адже він і майно набуте втрачає, і витрачені на утримання ресурси вже не поверне.

Договір виконується належним чином тільки тоді, коли набувач виконує всі взяті на себе зобов’язання. Таким чином, здійснення лише утримання відчужувача не може вважатися належним виконанням договору,  якщо він передбачає ще й здійснення догляду (Постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 19.06.2019, справа №759/501/17 та  від 18.08.2021, справа №645/3284/19). І навпаки, неналежним також буде визнано виконання договору, коли набувач здійснює догляд за відчужувачем, але взагалі не надає утримання (Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15.05.2019 по справі №306/2548/14-ц).  

У зв’язку з цим доцільним є якомога чітке й однозначне визначення прав і обов’язків обох сторін. Окрім цього, не завадить фіксація виконання набувачем своїх обов’язків. Наприклад, збереження чеків та квитанцій; ведення журналу з підписами обох сторін, де зазначалося б про виконання певних дій, зокрема прибирання, купівля продуктів та ліків тощо.

Розірвання договору на вимогу набувача

Іншими варіантом припинення договору довічного утримання (догляду) є його розірвання на вимогу набувача (ст. 755 ЦК України). Як правило, це відбувається тоді, коли у набувача закінчуються ресурси для забезпечення подальшого догляду або просто пропадає інтерес до цього. Позитиву в цьому також мало, адже сам набувач в такому випадку змушений повернути отримане майно, а кошти, витрачені на утримання відчужувача, назад йому не повертаються.

Зважаючи на це, якщо ви прагнете стати набувачем, то слід наперед визначитися з тим, чи вистачить у вас ресурсів для виконання умов договору і забезпечення відчужувача. В іншому випадку ви ризикуєте залишитися ні з чим.

Тільки якщо договір розривається у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за ним право власності на частину майна (ст. 756 ЦК України).

Висновок

Укладення договору довічного утримання (догляду) часто є дуже вигідною угодою для обох сторін: відчужувач забезпечується доглядом до кінця життя, набувач отримує цінне майно. Щоправда, взамін на цю вигоду сторони отримують деякі ризики, через які можуть опинитися без догляду або без майна. Саме тому важливо відповідально підійти до оформлення договору; забезпечити можливість його довгострокового виконання; вести облік і фіксацію зроблених дій; сумлінно дотримуватися договірних зобов’язань, норм права і принципів моралі.

Автор: Олександр Скубак.