Інститут присяжних в Україні: сучасний стан та шлях до вдосконалення

З 2016 року в Україні активно здійснюється судова реформа. За цей час було внесено зміни до Конституції України в частині питань, що стосуються правосуддя, ухвалено нову редакцію Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ліквідовано вищі спеціалізовані суди та утворено Верховний Суд. Крім того, було створено Вищий антикорупційний суд та Вищий суд з питань інтелектуальної власності. Можна констатувати, що судова реформа зачепила майже всі сфери правосуддя, однак оминула один не менш важливий елемент, а саме – суд присяжних.

Загалом інститут суду присяжних в Україні бере свій початок з 1996 року. Його існування передбачено статтею 124 Конституції України, де чітко вказано, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних. Також конституційними нормами, що регулюють питання суду присяжних в Україні, є статті 127 та 128 Основного Закону України. Однак для більш точного нормативного регулювання окремі положення про суд присяжних були закріплені у Кримінальному процесуальному кодексі України (далі – КПК України) та Цивільному процесуальному кодексі України (далі – ЦПК України).

Слід зауважити, що незважаючи на малоефективність судової реформи в питанні переосмислення інституту суду присяжних, він усе ж таки зазнав змін після 2016 року та став набагато врегульованішим.

Наразі кримінальний процесуальний закон досить ґрунтовно визначає роль суду присяжних у кримінальному процесі. Так, згідно з частиною третьою статті 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, за клопотанням обвинуваченого здійснюється судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних. На жаль, лише такі справи суд присяжних може розглядати, в інших випадках він не передбачений. У свою чергу параграф 2 глави 30 розділу IV КПК України регулює порядок провадження в суді присяжних.

У цивільному судочинстві подібний інститут існував за часів існування Радянського Союзу, і фактично змінена була лише назва. Стаття 293 ЦПК України закріплює, що судом у складі одного судді і двох присяжних проводиться розгляд таких справ: 1) про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 2) про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 3) про усиновлення; 4) про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 5) про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу. В інших випадках законодавство не передбачає участь суду присяжних у цивільному судочинстві.

Таким чином, інститут суду присяжним не є новим в Україні, але водночас на практиці суд присяжних досить рідко бере участь у здійсненні правосуддя у цивільних чи кримінальних справах, що свідчить про нагальну потребу реформування інституту суду присяжних на законодавчому рівні. Таких змін, у першу чергу, потребує саме процедура відбору присяжних, адже законодавством не передбачені спеціальні перевірки кандидатів до суду присяжних. Зокрема у статті 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що особа, яка  включена до списку присяжних, зобов’язана повідомити суд про обставини, що унеможливлюють її участь у здійсненні правосуддя, у разі їх наявності. Але такий спосіб не є запорукою успіху, адже цим обов’язком багато хто може зловживати і з власних інтересів просто не повідомляти про наявність таких обставин. Тому відбір кандидатів у судді присяжних має бути запроваджений, адже він здійснив би значний вплив на якість відбору кандидатів на цю посаду.

Категорії справ, де можуть брати участь судді присяжних, також має бути розширений – це має стосуватися не лише особливо тяжких злочинів, що тягнуть за собою найтяжчий вид покарання. Завдання цього інституту – не лише участь у розгляді та вирішенні судових справ, а й нагляд за додержанням засад та правил судочинства з метою укріплення довіри суспільства до суду.

Держава неодноразово піднімала питання щодо реформування суду присяжних, зокрема були пропозиції збільшення кількості присяжних у суді, залучення їх до розгляду справ разом із одним суддею за обвинуваченнями у вчиненні злочинів, які передбачають покарання у вигляді позбавлення волі понад 10 років тощо. Усі ці дії спрямовані на посилення даного інституту, й особливо це стосується кримінального процесу. На жаль, ці зміни поки, що залишаються лише на папері, а переосмислення інституту суду присяжних досі залишається мрією для українців.

Автор: Катерина Корнєва