Спадкоємці можуть оскаржити батьківство спадкодавця щодо дитини, народженої після його смерті, якщо він не знав або не міг знати про вагітність жінки – ОП КЦС ВС

У Сімейному кодексі України (далі – СК України) передбачено законодавче врегулювання інституту оскарження батьківства. Такий інститут був запроваджений у законодавство України досить давно, проте його застосування на практиці має низку прогалин.

Слід зазначити, що до ухвалення у 2002 році СК України дозволялося оскаржувати батьківство лише за життя особи, що була зареєстрована батьком. Звісно, такий підхід значною мірою порушував права людини та суперечив принципу розумності. Тому стаття 137 СК України вважається квантовим кроком у розвитку даного інституту, а також дотримання принципу справедливості.

Відповідно до частини першої статті 137 СК України спадкоємці особи, що записана батьком дитини, мають право оспорити факт батьківства. Але вони можуть це зробити в разі подання спадкодавцем за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства. Тобто у спорах щодо оскарження батьківства спадкодавця щодо дитини, народженої після його смерті, предметом доказування вважається факт подання за життя чоловіком відповідної заяви.

У частині другій статті 137 СК України передбачене правове регулювання ситуації, в якій особа померла після пред’явлення нею позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини. Згідно зі статтею 55 Цивільного процесуального кодексу України спадкоємці мають право підтримати таку позовну заяву в суді.

Також, відповідно до частини третьої статті 137 СК України дружина, батьки та діти спадкодавця можуть оспорити батьківство, якщо особа, що записана батьком дитини, з поважних причин могла не знати про цей факт.

Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду (далі – ОП КЦС ВС) у справі № 461/3122/19 (провадження № 61-10148сво22) від 31 липня 2023 року звертає увагу на те, що сімейні відносини є багатогранними, а життя не стоїть на місці. Тому є ймовірність, що можуть з’являтися все нові й нові поважні причини, в силу яких чоловік, записаний батьком дитини, після своєї смерті не міг знати про вагітність жінки. Наприклад:

– чоловік та жінка не підтримують шлюбних відносин;

– подружжя не проживає разом, але продовжує перебувати у шлюбі;

– розділення подружжя у зв’язку з поважних причин, зумовлених повномасштабним вторгненням рф в Україну;

– перебування жінки на першій стадії вагітності під час смерті чоловіка, який в силу цих причин не може подати заяву до нотаріуса про невизнання свого батьківства та ін.

Тобто якщо частину третю статті 137 СК України розтлумачити як можливість спадкоємців не тільки оскаржити батьківство спадкодавця, що записаний батьком дитини, а довести факт того, що померла особа за життя не знала та не могла знати про вагітність жінки, то це відповідатиме всім принципам сімейного права. Але якщо розтлумачити даний припис інакше, то це створить прогалину в СК України.

Таким чином, ОП КЦС ВС вказує на прогалину в СК України, а саме на відсутність регулятора, що міг би закріпити дії спадкоємців у даному випадку. Але в сімейному законодавстві наявна частина третя статті 137 СК України, що застосовується на підставі аналогії закону.

Отже, вирішення спорів з приводу оскарження батьківства спадкодавця щодо дитини, народженої після його смерті, потребує ретельного підходу до визначення всіх чинників та обставин уже згаданої ситуації. Також ключову роль у такому випадку відіграє якість тлумачення приписів сімейного законодавства України.

Автор: Анжеліка Самойлік