Невід’ємним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною публічної влади вважається земля (за ст. 1 Земельного кодексу України). Земельні відносини посідають фундаментальне місце в регулюванні суспільних відносин щодо володіння, користування та розпорядження земельними надрами. Зокрема, в Україні ці відносини регламентуються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі – ЗК України) та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Основними засадами земельного законодавства вважається:
1. Використання землі як природного ресурсу, територіальної основи та засобу виробництва;
2. Рівність права власності на землю громадян, юридичних осіб і публічної влади;
3. Забезпечення невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, крім випадків визначених законом;
4. Забезпечення розумного використання та охорони національного багатства;
5. Гарантування прав на землю;
6. Пріоритету вимог екологічної безпеки.
Верховна Рада України 7 липня 2022 року зареєструвала законопроєкт № 7532 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки».
Ключові завдання законопроєкту передбачають:
⇨ процедура вчинення правових дій щодо переходу права власності на невеликі земельні ділянки сільськогосподарського призначення набуватиме значного спрощення, а також положення законодавчих актів щодо процедури набуття права власності на землю;
⇨ оновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що діяла до запровадження воєнного стану.
Метою законопроєкту постає підвищення ефективності реалізації публічної влади у сфері охорони земель, а також процедура внесення даних про якісні характеристики угідь, дії щодо охорони земель і ґрунтів, обмеження у користуванні національних багатств до Державного земельного кадастру.
Законопроектом № 7532 пропонується:
1. Встановлення правила, згідно якого перевірка відповідності набувача землі сільськогосподарського призначення вимогам, регламентованим ст. 130 ЗК України, не виконується при набутті земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Зокрема, для ведення садівництва, що не перевищує 0,25 га, та для здійснення власного селянського господарства площею 2 га, розташованих у межах відповідних населених пунктів. У зв’язку з укладенням правочину щодо переходу права власності на такий вид земельної ділянки їх майбутній власник перед вчиненням правочину про перехід права власності заявляє про дотримання вимог, визначених цією статтею, через подання нотаріусу, який посвідчує відповідну заяву.
2. Площа ділянок сільськогосподарського призначення, що належить на праві спільної сумісної власності подружжю, відноситься до загальної площі землі лише того подружжя (колишнього з подружжя), за яким встановлено право власності.
3. Передання переважного права купівлі відповідної земельної ділянки лише на певний термін, а не безстроково.
4. Якщо земельна ділянка продана з порушенням права купівлі цієї землі, суб’єктом якої є юридична особа, то громадянин, який отримав переважне право, може пред’явити до суду позов про переведення на нього прав та обов’язків покупця в порядку, закріпленому ч. 4 ст. 130-1 ЗК України.
5. Розширити список осіб, що не можуть набувати у власність землю сільськогосподарського призначення, додавши до нього учасників або кінцевих бенефіціарних власників юридичних осіб, до яких застосовано санкції.
6. Розголошення та поширення норми щодо можливості викупу земельної ділянки публічної, комунальної власності особами, які протягом 3 років вирощують на ділянках сади або ягідники на випадки, коли певні насадження будуть висаджені до 2035 року.
7. У випадку державної реєстрації отримання права власності на землю за суб’єктом переважного права чи державної реєстрації припинення права оренди землі сільськогосподарського призначення водночас проводиться державна реєстрація припинення переважного права купівлі цієї ділянки, занесеного в Державний реєстр прав, без подання відповідної заяви заявником.
8. Дозвіл на проведення комунальними землевпорядними підприємствами землевпорядних робіт на землях комунальної власності у разі розроблення проектів землеустрою для встановлення меж територій територіальних громад тощо.
Отже, прийняття даного законопроекту спростить систему отримання прав на земельні ділянки, відновить механізм державної реєстрації прав оренди на землі сільськогосподарського призначення, забезпечить ефективне використання коштів на реалізацію заходів щодо охорони земель і ґрунтів, зміцнить і посилить державний нагляд за використанням та охороною земель.
Ключові слова: земельні ділянки сільськогосподарського призначення, заходи охорони земель і ґрунтів, земельні відносини, Земельний кодекс України, права купівлі.
Автор: Самойлік Анжеліка
0 коментарів