Булінг: поняття, ознаки та відповідальність

Протягом багатьох років у світі не втрачає актуальності вирішення проблем насильства та агресії. Тематика булінгу тривалий час замовчувалась, але наразі країни намагаються вжити всі необхідні заходи з метою врегулювання таких ситуацій. За результатами досліджень, Україна потрапила до списку ТОП-10 країн із поширеною дитячою агресією у школах, кількість дітей, що зіткнулась з булінгом, становить майже 67%, а вік − переважно 10-15 років.

Завдяки прийняттю Верховною Радою Закону України №8584 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії булінгу» 18 грудня 2018 року було вперше законодавчо закріплено визначення поняття булінгу та передбачено відповідальність за вчинення та приховування таких випадків.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Конвенції про права дитини передбачено, що жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання у здійснення її права на особисте та сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.

Положення ст. 52 Конституції України закріплюють, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза шлюбом. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Українське законодавство відносить булінг до адміністративних правопорушень, а саме в статті 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що це «діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого».

По своїй суті булінг неможливо охарактеризувати як звичайний конфлікт, адже в останньому випадку обидві сторони однаково сильні і можуть рівноцінно впливати на ситуацію. А в разі цькування жертва почувається безпомічною. Тобто, метою булінгу є саме приниження опонента та завдання йому шкоди. Варто у цьому аспекті зауважити, що дане явище характеризується також  повторюваністю таких дій.

Розглянемо основні види булінгу.

1) Вербальне цькування − це словесне знущання чи залякування особи за допомогою жорстоких слів, яке включає постійне обзивання, погрози та глузливі коментарі про будь-кого (про зовнішній вигляд, релігію, етнічну приналежність, інвалідність, особливості стилю одягу тощо).

2) Фізичний булінг − це фізичне залякування, а також удари, стусани, підніжки, штовхання та нанесення тілесних ушкоджень.

3) Соціальний булінг − це соціальне залякування або булінг із застосуванням тактики ізоляції, який означає навмисне не допущення особи до участі у роботі групи, гри, занятті спортом чи громадської діяльності.

4) Кібербулінг − це приниження гідності особи, що полягає у звинуваченні когось, поширенні неправдивих чуток, використовуючи електронну пошту, текстові повідомлення та соцмережі. 

Прояв будь-якої форми булінгу є правопорушенням, що має негативні наслідки у вигляді притягнення кривдника до відповідальності.  

По-перше, якщо особі немає 14 років, відповідальність за її вчинки будуть нести батьки. Відповідно до норм Цивільного кодексу України така дитина має лише часткову цивільну дієздатність, а тому не несе відповідальності за заподіяну нею шкоду. У такому випадку щодо батьків або осіб, які їх замінюють, призначається покарання у вигляді накладення штрафу від 100 до 200 н.м.д.г. або громадських робіт на строк від 40 до 60 годин.

По-друге, в разі вчинення цькування підлітком у віці від 14 до 16 років відповідальність також покладається на батьків у вигляді штрафу від 50 до 100 н.м.д.г. або виконання громадських робіт на строк від 20 до 40 годин. Проте, можлива не лише адміністративна, але й кримінальна відповідальність, суб’єктом кримінального правопорушення якого є особа у віці від 14 років. Такі дії не охоплюються статтею про булінг, а кваліфікуються окремо за Кримінальним кодексом України. Наприклад, побої та мордування, погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, хуліганство, умисні тілесні ушкодження (легкі/тяжкі) тощо.

По-третє, з настанням 16-річного віку до особи може бути застосовано як адміністративну (штраф від 50 до 100 н.м.д.г. або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин), так і кримінальну відповідальності. 

Окрім цього, передбачена відповідальність за приховування фактів булінгу. Якщо вчитель або інший працівник закладу освіти став свідком булінгу, незалежно від того, чи поскаржилась йому жертва булінгу чи ні, він повинен повідомити керівника закладу, який, у свою чергу сповіщає уповноважений підрозділ органу Національної поліції про такий випадок. У протилежному разі, на керівника закладу освіти накладається штраф у розмірі від 50 до 100 н.м.д.г. або виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

Таким чином, булінг − явище, яке може торкнутися кожного. Воно набуває все більшого поширення у зв’язку з появою нових технологій та моделей поведінки у суспільстві. Попередити цькування можна лише шляхом об’єднання зусиль педагогів, батьків і служб, які причетні до роботи з дітьми.

Ключові слова: булінг, відповідальність, цькування, конфлікт, штраф, школа

Автор: Мишанич Анастасія