Відповідальність за шкоду, заподіяну тваринами

Ст. 1166 ЦК України встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках недоговірних зобов’язань та містить правило поведінки про загальний делікт, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Проте особливість відповідальності за шкоду заподіяну тваринами полягає в тому, що суб’єктом відповідальності не може бути тварина. Тож хто має відповідати за шкоду заподіяну тваринами?

Варто зазначити, що ст. 180 ЦК закріплює, що тварини є особливим об’єктом цивільних прав і на них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.

До того ж, статтею 322 ЦК закріплено, що власник зобов’язаний утримувати майно, яке йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, а п. 2 Правил тримання собак, котів і хижих тварин  у населених пунктах УРСР визначає, що власники тварин  зобов’язані  суворо  дотримуватися санітарно-гігієнічних   норм   і  правил  їх  тримання  при  умові обов’язкового забезпечення безпеки людей. Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» також закріплює, що фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов’язані не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин (ст.9), а шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує (ст.12).

Таким чином, можна зробити висновок, що відповідальність лежить саме на власнику/утримувачеві тварини.

Аналогічною є думка Верховного Суду України, який вказав, що відповідальність за шкоду, заподіяну твариною несе особа, яка її утримує, якщо вона не доведе, що шкоду заподіяно не з її вини. В юридичній практиці є чимало прикладів застосування зазначеної норми, зокрема в справі № 281/618/15-ц. Тут мова йшла про відшкодування шкоди, заподіяної коровою. Позовна заява була мотивована тим, що позивач помітила, як на капоті належного їй транспортного засобу передніми копитами знаходилася корова, що належить відповідачу, якого поряд не було, в результаті чого автомобіль отримав механічні пошкодження.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено, проте апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Дане рішення мотивоване тим, що з вини відповідача позивачу завдано майнової шкоди, яку він зобов’язаний компенсувати, виходячи із розміру вартості витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, який відповідачем не спростовано.

Верховний Суд, приймаючи постанову про залишення без змін рішення апеляційного суду виходив з того, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 ЦК).

Також прикладом є справа № 285/4411/18, в якій позивачі, до речі, спирались саме на рішення згадане вище. Тут, Верховний Суд скасував рішення судів, які дійшли помилкового висновку стосовно того, що особа, яка утримує свійську тварину, не має відшкодовувати шкоду, спричинену через цю тварину. Справа стосувалась відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – наїзду на коня, який раптово вибіг на проїзну частину дороги, після чого автомобіль позивачів врізався у дерево. Внаслідок цієї ДТП чоловік отримав легкі тілесні ушкодження, дружина – тяжкі тілесні ушкодження, а їхній син від отриманих травм помер у лікарні.

Верховний Суд не погодився з висновками судів щодо відмови у задоволенні позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки відповідальність за завдану позивачам шкоду може виникати з інших правових підстав. Тож, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії такої особи були неправомірними та між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок і вина зазначеної особи.

Що ж стосується шкоди, заподіяною безпритульними тваринами? На рахунок цього також є рішення суду (справа № 503/361/17). Тут, суть справи полягає в тому, що позивачка звернулась до суду для відшкодування міською радою матеріальної та моральної шкоди. Вона вказала, що отримала травми через те, що її покусали безпритульні собаки.

Місцевий суд відмовив у задоволенні позову, вказавши на недоведеність незаконних дій відповідача, а також того, що позивачку покусали саме безпритульні собаки. Однак апеляційний суд позовні вимоги задовільнив, вказавши, що міська рада не забезпечила безпечні умови для життя і здоров’я жителів територіальної громади, адже відповідно до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону «Про благоустрій населених пунктів», місцеві ради повинні забезпечувати на території населеного пункту чистоту і порядок.

На виконання цих норм місцева влада затверджує правила тримання собак, котів і хижих тварин. Відповідно до них, регулювання чисельності безпритульних тварин покладено на службу районної ветеринарної медицини, яка створюється органом місцевого самоврядування.

Отже, узагальнюючи все вище сказане, відповідальність за шкоду, заподіяну тваринами несе власник/утримувач тварини, а також у випадку з безпритульними тваринами, орган, що має регулювати дане питання. Варто зазначити, що в таких випадках, особа звільняється від відшкодування тільки якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. До того ж, матеріальна шкода відшкодовується в повному обсязі, а в окремих випадках стягуються немалі кошти й за моральну шкоду.

Автор: Чорна Вікторія