Верховний Суд: зобов’язання укласти договір

Особа, яка була попереднім споживачем послуги з електропостачання, померла, а її спадкодавець на листи надавача комунальних послуг щодо укладення нового договору результатів не дали. Весь цей час електропостачання здійснювалося.

Надавач послуги вирішив вирішити спір в судовому порядку та подав позов про зобов’язання споживача укласти відповідний договір, адже за законодавством електропостачання здійснюється на підставі договору. На такі дії споживач відповіла зустрічним позовом з вимогою зобов’язати саме надавача послуг укласти з нею договір, мотивуючи це тим, що вона є інвалідом І групи, прикута до ліжка, протягом 1,5 року неодноразово зверталася у різних формах до відповідача з приводу укладення договору про користування електроенергією.

Суд першої інстанції в цілому підтримав надавача послуги, натомість суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні обох позовів через неправильне формування позовних вимог. Переглядаючи дану справу у касаційному порядку Верховний суд зазначив наступне:

«У спорі, що виник при укладанні або зміні договору, необхідно доводити правомірність кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір – умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору. У справі позивачка звернулась з позовними вимогами про установлення правовідносин, в тому числі шляхом зобов`язання особи до укладення відповідних договорів. Разом з тим, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов`язків (статті 6, 12 – 15, 20 ЦК України, статті 3 – 5 ЦПК України) можна дійти висновку, що у разі відмови енергопостачальної організації чи споживача укласти договір про постачання електричної енергії, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії. 

Отже, проаналізувавши вказані норми закону та врахувавши встановлені у справі обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачами як за первісним позовом, так і за зустрічним позовом, не надано умови, на яких вони просили зобов`язати укласти договір, а відтак відсутні  законні підстави для задоволення таких позовних вимог».

Таким чином, вирішуючи між собою хто з ким має ініціювати укладення договору сторони не звернули увагу на найголовніше питання – на яких умовах вони хочуть зобов’язати один одного укласти відповідний договір. Така помилка призвела до того, що 4 роки судових розглядів не призвели до жодного правового наслідку, однак втрати матеріального та морального характеру з цього приводу є очевидними. Тож слід пам’ятати про особливість спорів щодо зобов’язання укласти договори про надання житлово-комунальних послуг – слід конкретно зазначати (або посилатися на відповідні джерела) умови, на яких має бути укладено договір за результатом судового розгляду.

Рішення ВС/КЦС від 04.09.2019 у справі 577/3125/15-ц

Автор:                                                                                    Трофімов Богдан

Цю публікацію підготовлено за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку в рамках гранта, наданого Проектом USAID «Трансформація фінансового сектору». Висловлені в цій публікації думки необов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду Сполучених Штатів Америки.