Верховний Суд: розподіл обов’язків щодо оплати житлово-комунальних послуг між співвласниками помешкання

Чотирьохкімнатна квартира належала двом жінкам на праві спільної часткової власності (81% до 19%), що втілилося у розподілу кімнат як 3 до 1. Через таку диспропорцію співмешканки домовилися оплачувати електроенергію наступним чином: 2/3 сплачує власниця більшої частки (на неї ж і був оформлений договір), а 1/3 сплачує інша співвласниця.

Ситуація також характеризована відсутністю письмового договору щодо порядку оплати послуг з електропостачання. Водночас, протягом тривалого часу дійсно відбувалася оплата співвласниками своїх часток саме в наведеній пропорції. Однак, згодом власниця меншої частки допустила виникнення заборгованості, що втілилося в судовий розгляд справи.

Суд першої інстанції став на стороно співвласниці меншої частки, оскільки вважав, що виходом мало б стати встановлення окремих лічильників, окремі платежі не є встановленням порядку оплати, а тому у задоволенні позову про стягнення заборгованості з співвласниці меншої частки на користь іншої відмовив.

Суд апеляційної інстанції навпаки погодився з доводами співвласниці більшої частки, оскільки погодився з тим, що постійна оплата житлово-комунальної послуги визначеними частинами свідчить про встановлення порядку оплати такої послуги. Більш того, менша співвласниця визнала в судовому засіданні наявність відповідної домовленості.

Тим не менш, відповідач у справі подала касаційну скаргу, аргументуючи її тим, що у її частині квартири електроприлади споживають лише 1/10 від загальної спожитої квартирою електроенергії.

Верховний суд у складі касаційного цивільного суду, переглядаючи дану справу в касаційному порядку, погодився з рішенням апеляційного суду та зазначив:

«За змістом пункту 10 Правил користування житловими приміщеннями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, мешканці  квартири,  в  якій  проживає   два   і   більше співвласники, наймачі (орендарі): мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнанням; можуть обирати відповідальну за виконання встановлених правил особу; встановлюють за  узгодженням  порядок  використання підсобних приміщень, а також черговість їх прибирання; розподіляють за  узгодженням  загальні  витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг. У разі  коли  між  мешканцями  квартири  відсутня  згода щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при  загальному  лічильнику –  пропорційно потужності побутового    електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря).

…

В суді апеляційної інстанції позивач пояснила, що підтвердженням існуючих між ними домовленостей щодо частки кожної сторони у сплаті платежів за спожиту електроенергію є той факт, що з січня 2014 року відповідач сплачує саме 1/3 частину нарахованих сум із оплати за електроенергію. Відповідач вказані обставини визнала, зазначивши, що дійсно сплачує 1/3 частину сум за спожиту електроенергію.

Таким чином, факт наявності між позивачем та відповідачем згоди щодо оплати за спожиту електроенергію у відповідних частках є доведеним, а тому доводи касаційної скарги щодо потужності побутових приладів у квартирі є безпідставними, оскільки плата за електроенергію розподіляється пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника у разі  відсутності між  мешканцями  квартири  згоди щодо оплати житлово-комунальних послуг».

Отже, за наявності угоди про встановлення порядку оплати вартості житлово-комунальної послуги, навіть не оформленої належним чином, слід мати на увазі, що доказами існування такої угоди є спільне її визнання сторонами та оплата комунальної послуги у відповідних частинах. В свою чергу рекомендуємо наявність будь-яких домовленостей, що мають правовий характер (особливо тих, що стосуються коштів) зафіксовувати письмово та виконувати належним чином.

Рішення ВС/КЦС від 24.04.2019 у справі 755/19314/13-ц

Автор:                                                            Трофімов Богдан

Цю публікацію підготовлено за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку в рамках гранта, наданого Проектом USAID «Трансформація фінансового сектору».