Кредитні відносини у практиці Верховного Суду: де застосовується ставка НБУ та як обчислити строк позовної давності.

1.

Кредитні договори можуть укладатися як щодо коштів у національній, так і у іноземній валюті. Відповідно важливим є питання застосування правових норм, які регулюють дані правовідносини, до обох випадків.

Так, для прикладу, ст. 1048 Цивільного кодексу України вказує, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно виникає питання щодо того, чи нараховуються такі проценти (коли договором їх розмір не встановлено) на позику в іноземній валюті.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 464/3790/16-ц, зроблено «висновок, що облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб’єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України – гривні.

Крім того, висновок, що чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти міститься у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16.

Враховуючи, що частиною першою статті 1048 ЦК України визначено єдиний розмір процентів, якщо такі договором позики не передбачені, – на рівні облікової ставки НБУ, яка встановлюється виключно для національної валюти України, тому вказана норма та, як наслідок, право позикодавця вимагати сплати процентів від суми позики, може бути надане та реалізоване лише у разі, якщо позика отримана у гривні, оскільки НБУ не визначає мінімальної вартості іноземних валют, що є прерогативою відповідних органів іноземних держав.

Отже, у випадку отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у ньому умови такої складової грошового зобов’язання як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування».

З повним текстом рішення можна ознайомитися за посиланням:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79958186

 

2.

Знову повернемося до строків позовної давності. Не дивно, що з цього питання виникає багато спорів, адже момент початку відліку строку позовної давності та його закінчення відіграють важливу ролі у захисті наших прав та інтересів.

Так Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.04.2019 року у справі № 523/10225/15-ц по-новому вирішила питання взаємозв’язок подачі позовної заяви про стягнення заборгованості та строку на подачу позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки (і навпаки).

Раніше суди визначали, що подача заяви про стягнення заборгованості перериває строк на подачу позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки. У рішенні ж Великої Палати, що було вказано вище, усталена практика  була змінена.

Суд вказав: «позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається».

З повним текстом рішення можна ознайомитися за посиланням:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79958186

 

Цю публікацію підготовлено за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку в рамках гранта, наданого Проектом USAID «Трансформація фінансового сектору».

Рудковська Мирослава

Автор : Рудковська Мирослава

160 переглядів

0 коментарів

Залиш коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *