Банківський закон

13 травня Верховна Рада у другому читанні в цілому підтримала законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності», але загалом ви напевно зустрічали його більш поширену неформальну назву «антиколомойський закон». Нагадуємо, що закон про неповернення збанкрутілих банків колишнім власникам став обов’язковою умовою для продовження співробітництва України з Міжнародним валютним фондом. Прийнятий Закон передбачає внесення змін у такі законодавчі акти України: Кодекс адміністративного судочинства України, Цивільний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України, ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ЗУ «Про Національний банк України», ЗУ «Про акціонерні товариства», ЗУ «Про виконавче провадження», ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ЗУ «Про нотаріат», ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та інші. Враховуючи такий масив питань, який зачіпає цей Закон ми у даній статті проаналізуємо лише його ключові положення:

1. Закон гарантує невідворотність виведення банків з ринку. Визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення Нацбанку, Фонду гарантування вкладів фізосіб, Мінфіну, Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Кабміну, які вони ухвалюють в процесі виведення банків з ринку, або окремих його положень не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення. Зокрема суд не може прийняти будь-яке інше рішення, що може мати наслідком зупинення/припинення розпочатої процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та/або ліквідації банку.

*Противники даного Закону вказують, що дані положення нівелюють сутність інституту судового захисту як такого, оскільки звернення до суду не здатне захистити від незаконного/необґрунтованого рішення НБУ та суперечать ч. 2 ст. 393  Цивільного кодексу України щодо права вимоги власника майна про відновлення того становища, яке існувало до видання акта органу державної влади, органу влади АРК або органом місцевого самоврядування, яке порушувало його право.

2. Єдиним способом захисту прав осіб, які є (були) учасниками банку і права та інтереси яких були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта НБУ, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення КМУ, є відшкодування завданої шкоди у грошовій формі.

3. Щоб отримати грошову компенсацію за незаконні рішення, ексвласники ліквідованого банку мають довести, що зазнали шкоди. Відшкодування упущеної вигоди здійснюється у розмірі доходів, які акціонер банку міг би реально одержати, але «прийняте рішення НБУ стало єдиною і достатньою причиною», яка позбавила його такої можливості. Упущена вигода виплачується, якщо її не врахували під час оцінки реальних збитків. Реальні збитки визначаються у розмірі вартості акцій банку на день прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних чи відкликання банківської ліцензії та ліквідацію. Суд, який розглядає справу про відшкодування завданої шкоди, призначає проведення оцінки фінансово-господарської діяльності банку та вартості акцій аудиторською фірмою.

4. Законом вдосконалена процедура ухвалення рішень НБУ. Уточнюється низка норм щодо «професійного судження» та процедурних прав. Професійне судження НБУ зможе використовувати при здійсненні банківського нагляду та нагляду у сфері фінмоніторингу. Професійне судження може застосовуватися НБУ під час «будь-якої оцінки осіб, правочинів, операцій, обставин, подій (за якісними і кількісними показниками), що здійснюється в межах виконання наглядових функцій».

5. Змінюються причини віднесення банків до категорії проблемних. Максимальний строк проблемності зменшено зі 180 до 120 днів. Упродовж цього терміну НБУ має право визнати банк неплатоспроможним в будь-який момент. Для цього достатньо однієї підстави. Їх перелік теж змінено.

Отже, виходячи з положень проаналізованого Закону ми можемо дійти висновку, що з одного боку приймаючи даний акт законотворці намагалися втілити у ньому поради як МВФ, так і ЄС підтверджуючи цим євроінтеграційний напрям розвитку України. Проте деякі його положення з оцінки їх відповідності чинному українському та міжнародному законодавству можуть бути оскаржені як в КСУ так і в ЄСПЛ.   

Автор: Мельник Марія

Цю публікацію підготовлено за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку в рамках гранта, наданого Проектом USAID «Трансформація фінансового сектору». Висловлені в цій публікації думки необов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду Сполучених Штатів Америки.