Питання реєстрації прав на земельну ділянку було і залишається актуальним зі зрозумілих причин. Законодавство в даній сфері в Україні, хоча й характеризується відносною сталістю, проте дещо змінюється з плином часу.
На сьогоднішній день реєстрація права власності або інших прав (оренди, сервітуту, суперфіцію, емфітевзиса і т.д.) на земляну ділянку та садибу здійснюється через місцевий Центр надання адміністративних послуг (далі – ЦНАП), який виконує прийняття документів для держреєстрації речових прав на нерухоме майно, або у нотаріуса. Після реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виникає, змінюється або припиняється відповідне право. Правила реєстрації прав на нерухоме майно прописані у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127 (далі – Порядок № 1127).
Варто зазначити, що до 2013 року право власності на землю затверджувався державним актом права власності на земелю, котрий отримували в місцевому органі Держкомзему. Тепер, після додання необхідних документів про земельну ділянку до державного земельного кадастру та отримання в місцевому управлінні Держгеокадастра витягу з Державного земельного кадастру (далі – ДЗК), необхідно звернутися в місцевий Центр надання адміністративних послуг (далі – ЦНАП) або до нотаріуса для реєстрації права на земельну ділянку.
Покрокова процедура реєстрації права на земельну ділянку
1. Перш за все, варто визначитися з суб’єктом, до якого можна звернутися з питання реєстрації прав – ЦНАП або нотаріус. Адреси місцевих ЦНАПів, яким слід подавати документи для реєстрації права власності на земельну ділянку можна знайти, зокрема на офіційному сайті Держгеокадастру.
2. Наступним кроком є підготовка необхідних документів для подачі в місцевий ЦНАП або до нотаріуса, який буде включати:
Заява про реєстрацію права друкується держреєстратором або нотаріусом та підписується заявником на місці. Важливо також те, що витяг з ДЗК не потрібно подавати в тому разі, коли документи, які є підставою виникнення, переходу або припинення права власності або інших прав, містять в собі інформацію про кадастровий номер.
3. Слід зазначити, що загальний строк аналізу поданих державному реєстратору документів становить 5 робочих днів (ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 (далі – Закон № 1952-IV). Після закінчення зазначеного терміну, за бажанням, можна отримати від державного реєстратора роздруківку з реєстру на бланку формату А4, але без підпису і печатки держреєстратора.
Порядок № 1127 передбачає, що рішення держреєстратора повинні розміщуватися на сайті Мін’юсту і має таку ж юридичну силу, як і паперовий формат підтвердження реєстрації права. Необхідно також визначити, що відповідно до ч.1 ст.34 Закону № 1952-IV надає преспективу скоротити п’ятиденний термін до двох, одного робочих днів і 2х годин, але збір за реєстрацію права, в таких випадках, буде значно більше.
Отже, після реєстрації свого права у Державному реєстрі речових прав, особа стає повноправним власником земельної ділянки і надалі може розпорядитися ним на власний розсуд (в тому числі, продати, подарувати, обміняти тощо).
Автор : Кошель Віктор
0 коментарів