ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ: НА ЩО МОЖЕ ПОШИРЮВАТИСЬ КОНДИКЦІЙНИЙ ПОЗОВ?

Кондикційний позов у національному законодавстві України є засобом захисту майнових прав у випадку безпідставного збагачення. Захист майнових прав у разі кондикційного позову полягає в тому, що особа, яка безпідставно збагатилася, зобов’язана повернути набуте або компенсувати його вартість, що дозволяє відновити баланс у майнових відносинах. У національному законодавстві України кондикційний позов регулюється статтями 1212, 1213, 1214, 1215 глави 83 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Перш ніж перейти до Постанови Великої Палати Верховного Суду варто звернути увагу на матеріали справи, що розглядається в її рамках. Так, у справі, судові рішення в якій переглядалися в касаційному порядку, автомобіль, що належав позивачеві, вибув з володіння поза його волею (та на основі фіктивних правочинів) і після неодноразового відчуження перейшов у власність та володіння відповідачки. Рішенням суду автомобіль було витребувано з її володіння. На підставі виконавчого листа було відкрито виконавче провадження. Згодом виконавець повернула виконавчий лист без виконання через те, що транспортний засіб боржника, який розшукувала поліція, не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку.

Звертаючись із касаційною скаргою відповідачка зазначила, що кондикційний позов може бути задоволений лише щодо майна, визначеного родовими ознаками (у тому числі щодо грошей), а автомобіль – це індивідуально визначена річ (має номер шасі, номер двигуна тощо), тому кондикція як спосіб захисту прав застосовуватися не може. Єдиним ефективним способом захисту є саме витребування автомобіля.

За змістом ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її (наприклад, витвір мистецтва). Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Натомість річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною. Відповідно, індивідуально визначеними є такі речі, які відрізняються від інших індивідуальними ознаками, а саме: 

а) єдині у своєму роді; 

б) відрізняються від інших кількома ознаками; 

в) вирізнені із загальної маси речей цього роду.

Якщо ж річ визначена тільки кількісно (числом, вагою, мірою) і характеризується ознаками, спільними для всіх речей такого роду, – це річ, визначена родовими ознаками.

Також ВП ВС зауважує, що в усіх статтях глави 83 ЦК України законодавець використав термін «майно». Майном як особливим об’єктом є окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України). Відповідно, речі, визначені як індивідуальними, так і родовими ознаками, є майном.

Згідно з аналізу норм глави 83, що була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 201/9127/21, Цивільний кодекс України не розрізняє особливості застосування кондикції залежно від родових чи індивідуальних ознак її об’єкта та, відповідно, не обмежує межу її застосування винятково речами, визначеними родовими ознаками. У разі неможливості повернення майна власнику після рішення суду про віндикацію (статті 387, 388 ЦК України) субсидіарно (тобто додатково) застосовуються правила про незаконне збагачення згідно із ч. 3 ст. 1212 ЦК України і відновлення порушеного права власника відбувається із застосуванням кондикційного позову.

Висновок: кондикційний позов як засіб захисту майнових прав може поширюватися на ситуації безпідставного збагачення, коли одна сторона отримує вигоду за рахунок іншої без юридичної підстави, незалежно від родової чи індивідуальної визначеності предмету позову, зокрема як у випадку, що розглядався в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року, коли рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння неможливо виконати з причин втрати такого майна після ухвалення рішення суду, шляхом відповідного подання заяви про зміну способу виконання судового рішення або шляхом пред’явлення окремого позову про відшкодування вартості безпідставно збереженого майна.

Автор: Кирило Зайцев.