Зміна складу суду у кримінальному провадженні: законодавчі ініціативи та правові виклики

Розгляд кримінальних справ за умов зміни складу суду викликав численні дискусії серед юристів, законодавців та науковців. Зокрема, законопроєкт № 11039, спрямований на внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України, пропонує новий підхід до вирішення цієї проблеми. Автори документа наголошують, що ці зміни дозволять підвищити оперативність кримінального провадження та уникнути їх штучних затягувань. Водночас запропоновані нововведення викликали суттєві зауваження експертів, зокрема щодо потенційного порушення принципів безпосередності та незмінності складу суду.

Чинна редакція Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК) встановлює, що у разі зміни складу суду розгляд кримінального провадження починається спочатку, крім випадків, передбачених цим Кодексом (п. 10 ст. 35 КПК).

Законопроєкт № 11039 пропонує внести наступні зміни:

1. У ч. 10 ст. 35 КПК словосполучення «починається спочатку» замінити на «продовжується». 

2. Викласти ч. 1 ст. 319 у новій редакції, а саме додати положення, яке зазначає, що «у випадку, передбаченому цією частиною, докази, що були дослідженні під час судового розгляду до заміни судді, зберігають доказове значення та можуть бути використані для обґрунтування судових рішень».

3. Змінити формулювання у ч. 2 ст. 319, а саме: «Суд вмотивованою ухвалою може прийняти рішення про необхідність розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді, якщо таке рішення може позитивно вплинути на судовий розгляд та за умови дотримання таких вимог:

1) сторони кримінального провадження, потерпілий наполягають на новому проведенні процесуальних дій, які вже були здійсненні судом до заміни судді;

2) суддя, що замінив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, не згоден з прийнятими судом процесуальними рішеннями і вважає доцільним провести повторно процесуальні дії, що вже були проведені до заміни судді».

Як зазначається у пояснювальній записці до законопроєкту, такі зміни були запропоновані для того, аби посприяти оперативності кримінального провадження з дотриманням міжнародних стандартів та принципу верховенства права. Це натомість є одним зі стратегічних пріоритетів у проєкті Плану заходів, що повністю поєднується зі стратегічним пріоритетом 3, який зазначений у «Комплексному стратегічному плані реформування органів правопорядку як частини сектору безпеки і оборони України на 2023-2027 роки».

Комітетом ВРУ було схвалено позитивні відгуки про цей законопроєкт, з чим не повністю погодилось Головне науково-експертне управління Верховної Ради (далі – ГНЕУ). Вони згодні з тим, що така ініціатива посприяє удосконаленню норм КПК в частині усунення можливості затягування кримінального провадження та порушенню його розумних строків. Проте їхні аргументи «проти» полягають у тому, що ці зміни водночас порушуватимуть принципи безпосереднього дослідження та вільної оцінки доказів судом, у які було покладено поняття незмінності складу суду. Таким чином, це змінить підхід до розуміння «незмінності складу суду».

Далі у висновку ГНЕУ вказано, що: «Вимоги ст. 23 КПК про безпосередність дослідження судом доказів не можуть бути виконані, якщо склад суду є непостійним, мінливим – один суддя брав участь у судовому допиті, другий – у судовому огляді, а третій – у дослідженні висновку експерта. У свою чергу це унеможливлює дотримання цими суддями умов оцінки доказів, яка, зокрема, має ґрунтуватися на всебічному та повному дослідженні всіх обставин кримінального провадження (ч. 1 ст. 94 КПК).

Для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення недостатньо визначення судді (суддів) ЄСІТС у порядку, встановленому ч. ч. 3, 4 ст. 35 КПК. Умовою цього також є особисте сприйняття інформації під час судового розгляду».

Тобто, незважаючи на склад суду, суддя (судді) забезпечить виконання покладених на нього обов’язків лише за його постійної участі у судовому розгляді справи, оскільки за відсутності судді на будь-якому етапі такого розгляду він не матиме змоги ухвалити відповідне рішення як на цьому етапі, так і у кримінальному провадженні загалом. Це натомість може призвести до формування неповного складу суду, який відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК вважається незаконним.

Зокрема, у ГНЕУ звертають увагу на те, що прийняття законопроєкту у такій редакції створює суттєві ризики порушення права кожного на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Крім того, у їхньому висновку було зазначено, що положення щодо незмінності складу суду передбачені й іншими процесуальними кодексами України.

Також вони зазначають, що у ч. 4 ст. 35 та 1, 2 ч. 1 ст. 319 (як у чинній редакції, так і у редакції проєкту) КПК вказано: «Кримінальне провадження, розгляд якого відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів, в обов’язковому порядку розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений ЄСІТС суддя-доповідач; судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів».

У випадку, якщо суддя не може брати участь у судовому засіданні, його має замінити інший суддя, визначений відповідно до ч. 3 ст. 35 цього Кодексу. Тобто кожне кримінальне провадження повинно розглядатися тим самим складом суддів, з якого воно розпочалося. Вони таким чином обґрунтовують, що введення правила, за яким після зміни складу суду (судді) розгляд кримінального провадження продовжується, суперечить положенням ч. 4 ст. 35 та ч. 1 ст. 319 КПК, які вимагають проведення судового розгляду в одному складі суддів, оскільки зміна хоча б одного судді вже змінює склад суддів, що порушує процесуальну вимогу про обов’язкове проведення судового розгляду постійною колегією суддів певного суду.

Також висловила свою позицію щодо цього проєкту Закону України  № 11039 Національна асоціація адвокатів України (далі – НААУ). Вони переконані, що виконати вимоги ч. 1 ст. 21 КПК, яка гарантує право кожного на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону, та досягти справедливого розгляду, можна лише тоді, коли суд безпосередньо досліджує усі докази, аргументи, доводи, заперечення та пояснення сторін кримінального провадження.

Саме тому вони вважають, що питання щодо зміни судді за об’єктивних причин є належним чином врегульоване у чинній редакції КПК та відповідає вимогам, що стосуються справедливого судового розгляду.

Відтак, зважаючи на ці обставини, необхідно починати судовий розгляд справи з початку. Це особливо є важливим для складних кримінальних справ, де кожен доказ і кожна обставина повинні бути ретельно вивчені судом, щоб уникнути формального підходу дослідження матеріалів справи.

У той же час законодавець передбачив випадки, коли суд може ухвалити рішення про відсутність потреби починати судовий розгляд заново та повторно здійснювати процесуальні дії, які вже проводилися до зміни складу суду (судді).

У своєму листі НААУ також посилаються на рішення ЄСПЛ від 19.04.1993 р. у справі «Краска проти Швейцарії», у якому зазначається, що «ефективність справедливого розгляду справи досягається тоді, коли сторони процесу мають право представляти перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті» тобто ретельно розглянуті судом, а суд має обов’язок провести ретельний розгляд клопотань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Отже, підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що незмінність складу суду покладено в основу головних принципів КПК, що є важливим для забезпечення справедливого та обґрунтованого рішення, винесеного судом. Згідно з цим твердженням судове провадження повинно здійснюватися за розгляду справи тим складом суду, що був визначений ЄСІТС від його початку та до кінця. Заміна судді можлива лише у виняткових випадках, передбачених законом.

Наразі згаданий проєкт Закону не був підтриманий у ВРУ, оскільки він сприяє ризикам порушенню основних засад КПК та міжнародних норм.

Автор: Христина Климус.