Фінансово-правова система України дедалі більше дрейфує в бік клієнтоорієнтованої «таємності», встигнувши поповнитися такими поняттями, як «комерційна таємниця», «банківська таємниця», «таємниця фінансового моніторингу. З уведенням в дію 1 січня 2024 року справжнього «геймченджера» – Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (далі – Закон № 1953-IX), який замінив морально застарілий Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», українське законодавство пізнало нову правову категорію – таємницю фінансової послуги.
Що таке таємниця фінансової послуги?
Згідно з пунктом 61 частини першої статті 1 Закону № 1953-IX таємницею фінансової послуги є будь-яка визначена законом інформація (крім інформації, що становить банківську таємницю і професійну таємницю на ринках капіталу та організованих товарних ринках) щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відома надавачу фінансових або супровідних послуг у процесі його обслуговування (у тому числі при наданні фінансової або супровідної послуги), та/або інформація щодо взаємовідносин надавача фінансових або супровідних послуг з клієнтом чи третіми особами при наданні фінансових або супровідних послуг, а також інформація про діяльність надавача фінансових або супровідних послуг та/або про клієнта надавача фінансових або супровідних послуг, отримана Національним банком України або Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі – Регулятор) згідно з розподілом повноважень, визначених Законом № 1953-IX) під час здійснення нагляду.
Іншими словами, таємниця фінансової послуги є відповідником банківської таємниці, але, водночас, головною відмінністю є її небанківський характер, адже сьогодні надавачем фінансових послуг у розумінні пункту 33 частини першої статті 1 Закону № 1953-IX є фінансові установи або інші юридичні особи або філії іноземної юридичної особи, яка має право надавати фінансові послуги.
Частина перша статті 10 Закону № 1953-IX закріплює, що інформація про діяльність та фінансовий стан клієнта, яка стала відома надавачу фінансових послуг та/або посереднику у процесі обслуговування клієнта та/або взаємовідносин з ним або стала відома третім особам під час надання послуг надавача фінансових послуг та/або посередника або під час виконання функцій, визначених законом, а також визначена цією статтею інформація про надавача фінансових послуг та/або посередника є таємницею фінансової послуги.
Таємниця фінансової послуги, згідно з частиною першою статті 11 Закону № 1953-IX, має бути захищеною від передавання третім особам та не підлягає розголошенню, крім випадків, передбачених законом та/або за згодою відповідної фізичної чи юридичної особи, якої стосується така інформація.
Таємниці фінансової послуги присвячений окремий розділ III «Таємниця фінансової послуги та конфіденційність інформації» Закону № 1953-IX. З-поміж того, в якості спеціального нормативно-правового акта слугує Положення про таємницю фінансової послуги (далі – Положення), затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2023 року № 163 «Про затвердження Положення про таємницю фінансової послуги», яке конкретизує та визначає вимоги до порядку оброблення, зберігання, захисту, використання, передавання, розкриття, знищення та оприлюднення інформації, що становить таємницю фінансової послуги, включаючи порядок використання Національним банком України під час здійснення нагляду за надавачем фінансових послуг або посередником інформації, що становить таємницю фінансової послуги, одержаної ним у процесі здійснення нагляду за іншими надавачами фінансових або супровідних послуг.
Що належить до таємниці фінансової послуги?
Згідно з частиною другою статті 10 Закону № 1953-IX до таємниці фінансової послуги, зокрема, належить інформація про: 1) рахунки клієнта; 2) операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини; 3) фінансовий або майновий стан клієнта; 4) організацію та здійснення охорони надавачів фінансових послуг та/або посередників та осіб, які перебувають у приміщеннях надавачів фінансових послуг та/або посередників, а також будь-яка інформація про коди (шифрування тощо), що використовуються надавачем фінансових послуг та/або посередником для захисту інформації; 5) організаційно-правову структуру клієнта – юридичної особи, її керівників, напрями діяльності; 6) діяльність клієнтів чи іншу інформацію, що становить комерційну таємницю про будь-який проєкт, винахід, зразки продукції тощо, інша комерційна інформація; 7) надавачів фінансових послуг та/або посередників та їхніх клієнтів, що отримується/збирається Регулятором під час здійснення своїх повноважень, у тому числі під час здійснення нагляду, включаючи валютний нагляд, оверсайт, а також перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, законодавства з питань застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), законодавства про захист прав споживачів; 8) надавачів фінансових послуг та/або посередників та їхніх клієнтів, що отримується Регулятором відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу нагляду за фінансовими установами іноземної держави.
Таємницею фінансової послуги, відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 1953-IX, не є інформація, що підлягає обов’язковому оприлюдненню, та публічна інформація у формі відкритих даних відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Перелік інформації, що підлягає обов’язковому оприлюдненню, встановлюється законом.
В яких випадках таємниця фінансової послуги може порушуватися?
Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 1953-IX Регулятор має право отримувати, зберігати та використовувати інформацію, що становить таємницю фінансової послуги, яка стосується клієнта, виключно з метою виконання покладених на нього законом функцій та повноважень.
Інформація, що становить таємницю фінансової послуги, відповідно до частини другої статті 12 Закону № 1953-IX, розкривається Регулятором у встановленому ним порядку: 1) на письмовий запит відповідної особи, якої стосується така інформація; 2) за рішенням суду; 3) в інших випадках, визначених цією статтею.
Законом № 1953-IX встановлений перелік виключних випадків, коли таємниця фінансової послуги може порушуватися цілком законно. Зокрема, встановлено, що: 1) Регулятор має право розкривати органам державної влади інформацію, що становить таємницю фінансової послуги, зібрану під час виконання ним своїх функцій, якщо така інформація може свідчити про правопорушення та/або використовуватися для запобігання, виявлення, припинення, розслідування правопорушень, притягнення винних осіб до відповідальності за їх вчинення (частина третя статті 12 Закону № 1953-IX); 2) Регулятор має право надавати органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям для примусового виконання свої рішення про застосування до надавача фінансових послуг та/або посередника заходу впливу у вигляді накладення штрафу, які відповідно до Закону № 1953-IX є виконавчими документами та містять інформацію, що становить таємницю фінансової послуги (частина четверта статті 12 Закону № 1953-IX); 3) Регулятор має право розкривати інформацію, що становить таємницю фінансової послуги, отриману ним від органу регулювання та/або нагляду іноземної держави, виключно за згодою такого органу, якщо інше не передбачено міжнародним договором та/або спеціальним законом (частина п’ята статті 12 Закону № 1953-IX); 4) Регулятор для забезпечення виконання покладених на нього функцій та/або захисту своїх законних інтересів має право надавати інформацію, що становить таємницю фінансової послуги, зібрану під час виконання ним своїх функцій, судовим, правоохоронним та/або контролюючим органам іноземних держав (частина шоста статті 12 Закону № 1953-IX); 7) Регулятор має право надавати інформацію, що становить таємницю фінансової послуги, суду для захисту своїх прав та законних інтересів у справах, учасником яких він є (частина сьома статті 12 Закону № 1953-IX).
Висновок
Отже, новим Законом № 1953-IX та Положенням було встановлено вичерпний перелік інформації, яка є таємницею фінансової послуги, а також інші аспекти взаємодії небанківських установ із останньою. Поширення принципу таємності на фінансові послуги – це вимога часу, адже в умовах невпинного технологічного розвитку підвищення рівня захищеності особистих та, зокрема, фінансових даних є надзвичайно важливим. Для клієнта фінансової установи таємниця фінансової послуги означає конфіденційність інформації про його вклади, кредити та інші вчинені ним фінансові послуги, що є запорукою нормального обігу фінансів у державі. Для фінансових установ таємниця фінансової послуги – це формування постійної та, що найголовніше, надійної клієнтури.
Автор: Тамєрлан Керімов.
0 коментарів