Особливості процесу розлучення, якщо один із подружжя перебуває на тимчасово окупованій території

Шлюб вважається першоосновою сім’ї, що є важливим соціальним інститутом. Сімейні відносини врегульовуються Сімейним кодексом України (далі СК України) з урахуванням усієї специфіки даного виду відносин. Положенням ст. 21 СК України чітко визначено поняття шлюбу як сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Існують відділи державної реєстрації актів цивільного стану, в яких не тільки укладають шлюб, а й в деяких випадках припиняють/розривають. Війна не є перешкодою для розірвання шлюбу, адже є різні ситуації, які відбуваються між подружжям. Тому розлучення іноді буває єдиним виходом з проблемної ситуації. Тобто, право на розлучення в умовах воєнного стану не є обмеженим, проте має свої особливості. За загальним правилом, розірвання шлюбу можливе через органи державної реєстрації актів цивільного стану (далі – ДРАЦС) та суд. Зокрема, припинення шлюбу внаслідок його розірвання відбувається у разі:

– подання спільної заяви подружжя відповідно до ст. 106 СК України або одного з них згідно із ст. 107 СК України;

– шлюб припиняється у зв’язку із смертю одного із подружжя або оголошення його померлим (ч. 1 ст. 104 СК України);

– шлюб припиняється шляхом його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, згідно зі ст. 109 СК України;

– сімейний союз також припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, згідно зі ст. 110 СК України.

Як правило, розірвання шлюбу в позасудовому порядку здійснюється через органи ДРАЦС. Сімейний союз може бути розірваний, незважаючи на наявність у подружжя майнового спору, у разі спільної згоди і відсутності у пари неповнолітніх дітей.

У випадку неможливості одного із подружжя особисто подати заяву щодо розірвання шлюбу, то нотаріально засвідчена чи юридично тотожна до такої заяви від імені такої особи має змогу подати інша сторона сімейного союзу.

Таким чином, для розірвання шлюбу потрібні наступні документи:

1. Свідоцтво про шлюб;

2. Заява про розірвання шлюбу (як правило, є відповідні бланки в органах ДРАЦС);

3. У разі розірвання шлюбу за заявою одного із подружжя необхідно мати витяг із рішення суду щодо визнання другої сторони сімейного союзу безвісно відсутнім або недієздатним.

Зверніть увагу на той випадок, якщо один із подружжя бажає повернути своє дошлюбне прізвище, то слід письмово заявити про такий намір у відділі державної реєстрації актів цивільного стану протягом державної реєстрації розірвання шлюбу.

Якщо заява про розірвання шлюбу протягом одного місяця від дня її подання не була відкликана, то ДРАЦС складає акт про розірвання шлюбу та надає відповідне свідоцтво.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» строк перенесення державної реєстрації розірвання шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви. Тобто, з поважних причин подружжя може перенести державну реєстрацію розірвання шлюбу, проте, якщо пара не з’явилася для проведення відповідної процедури протягом 3 місяців із дня подання такої заяви, то документ втрачає свою чинність.

У разі неявки одного із подружжя до органу ДРАЦС з поважних причин, то особа під час подачі відповідної заяви чи протягом 1 місяця може письмово попередити орган державної реєстрації про свою згоду розірвання шлюбу за її/його відсутності та вказати місцезнаходження ДРАЦС, до якого потрібно буде надіслати свідоцтво про розірвання шлюбу.

Зверніть увагу, що у випадку надсилання письмового повідомлення підпис тієї сторони подружжя, яка не може з’явитися, має бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до підпункту «б» пункту 5 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за реєстрацію розірвання шлюбу накладається державне мито, а саме:

– 0, 5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у разі взаємної згоди подружжя, що немає неповнолітніх дітей;

– 0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щодо осіб визнаних в установленому порядку безвісно відсутніми чи недієздатними.

Якщо говорити про аспект, коли у подружжя є спільні неповнолітні діти, то тут відповідно треба зазначити наступне, що розірвання шлюбу можливе лише у судовому порядку. Справи про розірвання шлюбу розглядають районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди в порядку позовного провадження. Під час судового порядку шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Якщо розірвання шлюбу здійснюється через суд, свідоцтво про розірвання шлюбу не видається.

Якщо  чоловік або жінка перебуває на тимчасово окупованій території за відсутності будь-яких контактів у зв’язку із чим фактично згоду на добровільне розірвання шлюбу отримати неможливо, то розлучення можливе лише у судовому порядку.

Щодо особливості подачі документів, слід вказати наступне:

1.Варто встановити особливу підставу визначену  в ст. 110 Сімейного кодексу. А саме: позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.

2. Необхідно скласти позовну заяву до суду про розірвання шлюбу з урахуванням вимог викладених у ст. 175 Цивільного процесуального кодексі.

Якщо вам невідомо, де на даний час проживає або перебуває відповідач, на підставі ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України позов пред’являється за:

– місцезнаходженням майна відповідача;

– останнім відомим зареєстрованим місцем проживання або перебування;

– місцем постійного заняття (роботи).

За зареєстрованим місцем проживання позивача такий позов може пред’являтися у випадках:

– якщо на утриманні позивача перебувають діти (малолітні або неповнолітні);

– якщо позивач не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.

Проте, варто зазначити також і те, що за домовленістю подружжя справу можуть розглядати за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

У тих регіонах держави, де йдуть активні бойові дії та суди тимчасово не можуть працювати, Верховний Суд змінив їхню територіальну підсудність шляхом приєднання розгляду справ цих судів до інших судів, які знаходяться в безпечних регіонах держави.

Отже, розірвання шлюбу є можливим в умовах воєнного стану, але з урахування певних обставин. Незважаючи на те, що в окремих регіонах України, в яких відбуваються бойові дії, органи державної реєстрації актів цивільного стану та суди не працюють, право на розірвання шлюбних відносин не може бути обмежено.

Таким чином, відповідно до положень чинного національного законодавства, сторони можуть оформити розлучення у будь-якому органі ДРАЦС або органах державної реєстрації, за згодою сторін та у випадку відсутності у шлюбі неповнолітніх дітей. 

Ключові  слова: шлюб, розірвання шлюбу, Сімейний кодекс України, орган державної реєстрації актів цивільного стану, тимчасово окупована територія, воєнний стан.

Автори:  Бодрухіна Єлизавета, Самойлік Анжеліка.