Додаток до договору та додаткова угода: спільне та відмінне

Слід відзначити, що відповідні поняття часто зустрічаються пересічному громадянину у договірних відносинах і тому, на сьогодні, у багатьох постає питання, що являє собою додаткова угода до договору та додаток до договору, та чи не однакові це категорії. 

Слід наголосити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31 травня 2021 № 917/ 265/18 зауважив, що треба розрізняти поняття «додаткова угода до договору» та «додаток до договору».

У постанові визначається, що додаткова угода – є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. Тобто, за його допомогою сторони можуть вносити зміни до діючого договору, тим самим змінюючи свої попередні домовленості. І саме до додаткової угоди можуть застосовуватись вимоги ст. 654 ЦК України, яка визначає, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, а також можуть бути застосованні положення про нікчемність. 

Додаток до договору – це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз’яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. Тобто саме в додатках сторони виносять найважливішу інформацію, щоб не перезавантажувати текст самого договору. 

Для більш поглибленого розуміння цих двох явищ і для уникнення непорозумінь між сторонами договору, слід виокремити спільні та відмінні ознаки.

Щодо спільних ознак:

1.  Як додаток до договору, так і додаткова угода регулюються нормами цивільного права, адже виступають складовими договірних зобов’язань.

2. Обидва юридичні інструменти повинні відображати згоду сторін та вільне волевиявлення; у випадку з додатковою угодою – на зміну умов договору, а у випадку з додатком до договору – на доповнення умов договору;

Щодо відмінних ознак:

1. За допомогою додатку до договору доповнюється договір, а додатковою угодою – вносяться до нього зміни. 

Це пояснюється тим, що саме додаток до договору сторони використовують, для зменшення обсягу самого договору, адже цей документ містить доповнення, уточнення, додаткові роз’яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. 

Тоді як додатковою угодою сторони можуть вносити зміни до діючого договору, тим самим змінюючи свої попередні домовленості.

2. Наступною відмінністю є те, що додаток до договору є невід’ємною частиною вже існуючого договору, а додаткова угода є окремою юридичною угодою.

3. Відмінність прослідковується також у тому, що додаткова угода є правочином. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочин це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків». Тоді як, додаток до договору є документом, тобто як наслідком здійснення правочину, його фіксація.

Для кращого розуміння, можна розібрати додаткову угоду та додаток до договору на прикладі договору оренди, за яким відповідно до ст 759 ЦК України наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. І відповідно при укладені такого договору сторони одночасно можуть укласти додаток до договору, в якому викладуть особливості предмету та його ознаки, а також детальний опис вимог щодо реалізації договору оренди.

Якщо сторони, після певного періоду оренди мають на меті змінити умови договору: наприклад змінити строк, розмір оплати чи умови реалізації, то відповідно сторони повинні укласти додаткову угоду, як правочин щодо зміни умов договору.

Отже, додаткова угода та додаток до договору є юридичними інструментами в цивільному праві, які мають як спільні, так і відмінні риси, які дозволяють правильно визначати умови їх застосування.

Ключові слова: додаток до договору, додаткова угода, договірні зобов’язання, доповнення чи зміна умов договору, правочин.

Автори: Зуб Карина, Жук Ірина