ВІДШКОДУВАННЯ СУДОВИХ ВИТРАТ ПОЗИВАЧЕМ НА КОРИСТЬ ВІДПОВІДАЧА: У ЯКИХ ВИПАДКАХ МОЖЛИВОТА НА ЩО НЕОБХІДНО ЗВЕРНУТИ УВАГУ

Забезпечення відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення  – один із принципів цивільного, господарського та адміністративного судочинства. Кожна сторона, яка виграла спір, хоче отримати максимальне відшкодування понесених нею витрат у зв’язку з розглядом справи. Натомість сторона, яка програла спір, також шукає будь-які способи, щоб не нести тягар відшкодування судових витрат або зменшити їх розмір. Незважаючи на наявність детально регламентованого процесуального порядку відшкодування судових витрат, остаточне рішення, зокрема конкретну суму грошових коштів, яка підлягатиме компенсації, приймається судом. До судових витрат відноситися судовий збір та витрати, пов’язані з розглядом справи (наприклад, на правову допомогу, на залучення свідків, експертів, перекладачів тощо). Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона у цивільному та господарському судочинстві подає до суду попередній розрахунок судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв’язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних витрат, за винятком суми сплаченого судового збору. Тому відповідачу необхідно зазначати орієнтовний розрахунок судових витрат, адже у разі ухвалення судового рішення на його користь він матиме право на відшкодування судових витрат позивачем.

У наукових колах точаться дискусії щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу. Єдина судова практика з цього питання так і не сформувалася, підходи суддів до оцінки одних і тих самих критеріїв, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, різні. Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Учасник справи повинен подати детальний опис послуг, яких надав йому адвокат, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Судова практика наразі сформувала широкий перелік доказів, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Наприклад, в п. 30 Постанови Верховного суду по справі № 922/2604/20 від 20.07.2021 зазначено: «відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності». Також у Постанові Верховного суду по справі № 923/560/17 від 23.12.2021 зазначається: «витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено». Отже, відповідачу, який намагається стягнути витрати на професійну правничу допомогу, слід детально описати надані послуги та надати максимально можливий обсяг доказів, що підтверджують заявлений розмір витрат на адвоката. Окрім цього, відповідачу потрібно довести, що позивач (сторона, яка програла спір) дійсно має фінансову можливість відшкодувати витрати, які визначені були на підставі всіх доданих доказів у справі.

Аналогічні критерії визначення справедливого розміру відшкодування судових витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовуються і Європейським судом з прав людини. Наприклад, у п. 80 Рішення ЄСПЛ від 12.10.2006 по справі «Двойних проти України» зазначається: «відповідно  до  практики  Суду  заявнику  відшкодовуються тільки  ті  судові  витрати,  які  були  доведені,  що  вони  були необхідними  та  фактично понесеними,  а також обґрунтованими щодо  розміру». Аналогічні висновки зазначені й у п.34, п. 35 Рішення ЄСПЛ від 10.12.2009 по справі “Гімадуліна та інші проти України” та у п.95 рішення ЄСПЛ від 26.02.2015 по справі «Баришевський проти України». Отже, відповідачу при поданні заяви на відшкодування судових витрат на правничу допомогу слід пам’ятати, що недостатньо подати заяву та докази на підтвердження понесених витрат. Потрібно враховувати і інші аспекти та моменти, які є відмінними для кожної окремої судової справи.

Також цікавими є справи, позивачем в яких є органи прокуратури. Чи можливо стягнути з прокуратури на користь відповідача судові витрати? Постановою від 09.04.2019 у справі № 911/169/18 Верховний Суд встановив, що прокурор у розподілі судових витрат у справі участі не бере. Однак, Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 по справі № 923/199/21 зобов’язано прокуратуру відшкодувати судові витрати на користь відповідача. Таке рішення Велика Палата Верховного суду (далі – ВП ВС) аргументувала наступним чином: «прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі — позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом. Однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов’язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду. Ураховуючи викладене, ВП ВС вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про існування підстав для покладення на прокурора обов’язку з відшкодування витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги». Таким чином, ВП ВС відступила від висновків, викладених у вищевказаній постанові ВС, стосовно застосування норм щодо розподілу судових витрат у справах за позовами прокурора в інтересах держави.

Отже, можна дійти висновку, що відшкодування судових витрат позивачем на користь відповідача здійснюється у справах, в яких суд відмовив позивачу у задоволенні його вимог. Підставою для такого відшкодування є відповідна заява відповідача, яка вчасно подана разом з відповідними доказами.

Ключові слова: судові витрати, відшкодування, заява, докази, судовий збір, правнича допомога.

Автор: Хом’як Анна.