Огляд практики Верховного Суду стосовно механізму перерозподілу спадщини: способи, порядок та проблеми

Навіть під час воєнного стану перерозподіл спадщини залишається досить актуальною темою. Відповідно до ч.1 статті 1280 Цивільного кодексу України, якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, вона підлягає перерозподілу між ними. Як саме повинен проходити перерозподіл, який існує порядок, та з якими проблемами можуть зіткнутися спадкоємці можна з’ясувати у практиці Верховного Суду.

За Цивільним кодексом України (далі – ЦК України), а саме статтею 1280 перерозподіл спадщини являє собою повторний розподіл спадщини між спадкоємцями у випадку, коли після первісного її розподілу в натурі спадщина буде прийнята іншими спадкоємцями. Такими способами є письмова згода спадкоємців, які прийняли спадщину, рішення суду про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини або коли певні обставини є підставою для перерозподілу спадщини.

Можна виділити такі умови перерозподілу спадщини, що мають бути наявними одночасно:

1) сплив строку для прийняття спадщини;

2) відбувся первісний розподіл спадщини.

Під перерозподілом мається на увазі спадщина, яка вже поділена між спадкоємцями в натурі, тобто спадкові відносини припинилися. Подібне положення містить правова позиція Верховного Суду в постанові від 20 жовтня 2020 року у справі №748/72/20-ц. Тому специфіка такої конструкції, як перерозподіл спадщини, полягає в тому, що вона викликає ефект «повернення» до правовідносин спадкування, які вже припинилися.

Норму про перерозподіл спадщини потрібно тлумачити розширено задля належного забезпечення та ефективного захисту прав спадкоємців. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що захист права чи інтересу судом має бути ефективним, тобто характеру порушення, невизнання чи оспорювання та наслідки, спричинені цими діями. Таку позицію Верховного суду можна знайти у рішеннях від 05 червня 2018 р. у справі № 338/180/17, від 19 травня 2020 р. у справі № 916/1608/18, та від 30 січня 2019 р. у справі № 569/17272/15-ц. У кожному з них було нагадування про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Правило про перерозподіл спадщини застосовується у разі:

– визначення спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України);

– визнання заповіту недійсним (ст. 1257 ЦК України);

– визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним (ст. 1301 ЦК України);

– визнання договору про зміну черговості одержання права на спадкування недійсним (ч. 1 ст. 1259 ЦК України).

До того ж Цивільний кодекс України закріплює два способи перерозподілу спадщини: 1) передання частини спадкового майна в натурі; 2) сплата грошової компенсації. Однак, вказані способи сформульовані законодавцем таким чином, що вони використовуються не за вибором спадкоємця, а виключаючи один спосіб на користь іншого. Так, виплата грошової компенсації можлива у разі відсутності у спадкоємців спадщини в натурі внаслідок її відчуження. У справі від 30 квітня 2020 року № 727/1571/15-ц Верховний Суд постановив, що у разі продажу спадкового майна особою, на яку видано свідоцтво про право на спадщину, суд з метою захисту інтересів спадкоємців може передати їхню частку в натурі шляхом перерозподілу збереженого майна або виплатити грошову компенсації.

Перерозподіл спадщини завершується видачею нотаріусом нових свідоцтв про право на спадщину та може здійснюватись:

1) нотаріусом або в сільських населених пунктах – уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини на підставі заяв спадкоємців, які дійшли згоди стосовно перерозподілу спадщини, згідно зі ст. 1300 ЦК України;

2) судом на вимогу одного із спадкоємців.

Перерозподіл спадщини в судовому порядку здійснюється шляхом застосування такого способу захисту прав спадкоємців, як внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. Специфіка цього способу захисту пов’язана з можливістю його застосування лише у сфері спадкового права. Невипадково у статті 16 ЦК України, яка визначає загальні способи захисту цивільних прав та інтересів судом, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину не зазначено. Порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, передбачений статтею 1300 ЦК України, є самостійним способом захисту прав спадкоємців. Такий висновок можна знайти у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2021 року за справою №274/1166/19.

Перерозподіл спадщини провадиться судом лише у разі недосягнення спадкоємцями згоди щодо зміни свідоцтв про право на спадщину, тобто є спір про це право. З цього приводу Верховний Суд у постанові, яка була наведена вище, наголосив, що принципи статті 1300 ЦК України регулюють можливість внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за умови відсутності та наявності спору між спадкоємцями відповідно. Якщо між спадкоємцями немає спору, нотаріус за місцем відкриття спадщини за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, вирішує питання про внесення змін до свідоцтва про спадщину. У разі відсутності такої угоди, тобто у разі спору, питання про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заявою одного із спадкоємців вирішується судом.

Отже, можна узагальнити, що перерозподілом спадщини є перерозподіл спадщини між спадкоємцями у разі, якщо після її первісного розподілу в натурі спадщину прийняли інші спадкоємці. Здійснення первинного поділу передбачає видачу спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину. Якщо початкового поділу спадщини не було, наприклад, якщо спадкоємці прийняли спадщину, але не отримали свідоцтва про спадщину, спадкове майно не може бути перерозподілене. Перерозподіл може відбуватися за двома способами, а саме в натурі або у вигляді грошової компенсації. До того ж важливою умовою, яка вплине на визначення суб’єкта перерозподілу, є наявність спору між спадкоємцями. За наявності спору питання про перерозподіл спадщини вирішує суд, у разі його відсутності – нотаріус.

Ключові слова: спадщина, Верховний Суд, спадкоємці, перерозподіл.

Автори: Батир Руслана, Батир Валерія.