АНАЛІЗ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ СТОСОВНО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО ПІД ЧАС ВІЙНИ

        Щоденно з різних джерел ми чуємо інформацію про хід війни та наші досягнення на фронті. Наразі, вся світова спільнота зосередила свою увагу на ситуації, що відбувається в Україні. Проте, не дивлячись на це, злочинність і далі продовжує існувати в нашій державі. З кожним роком кількість звернень до поліції щодо вчинення домашнього насильства збільшується. За даними Національної поліції, у 2019 році було зареєстровано 142 тисячі заяв про вчинення цього правопорушенн, у 2020 році – більше ніж 208 тисяч, що на 47% більше, ніж у попередньому році. У 2021 році кількість таких звернень становила майже 326 тисяч. 

        Домашнє насильство – це одне із негативних явищ, яке особливо загострилось в умовах воєнного стану. Домашнє насильство проявляється у різних формах. Зокрема, психологічне насильство, фізичне, сексуальне та економічне. Тож постає нагальність забезпечення належним чином доступу до правосуддя постраждалих від домашнього насильства по всій України, оскільки частина судів, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях або безпосередньо в зоні бойових дій, змінили свою територіальну підсудність. Не менш важливими питаннями для з’ясування є такі: чи враховується як обтяжуюча обставина запровадження воєнного стану, які покарання призначають суди за домашнє насильство, чи враховують вони практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), куди звертатися та як отримати захист. 

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 67 Кримінального кодексу України (далі – КК України) вчинення злочину з використанням умов воєнного стану є обставиною, яка обтяжує покарання. Верховний Суд у своєму телеграм-каналі звернув увагу, що з урахуванням цієї обставини вид і розмір призначеного покарання буде наближеним до максимальної межі, передбаченої санкцією КК України. Це зумовлено тим, що винна особа з метою полегшення вчинення кримінального правопорушення використовує найбільш несприятливий для суспільства час, тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство, що свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину. Отже, місцевий загальний суд у випадку вчинення домашнього насильства, передбаченого ст. 126¹ КК України, має право призначити максимальний розмір покарання. 

Однак, під час моніторингу судових рішень було встановлено, що суди не враховують цю обтяжуючу обставину при призначенні покарання за вчинення домашнього насильства. При призначенні покарання суди найчастіше встановлюють громадські роботи. Чимало рішень є і з призначенням позбавлення волі. Проте, у більшості з них обвинувачений звільняється від відбування покарання з випробуванням. Відповідно кривдник перебуває на волі та ризик повторного вчинення насильства за умов відсутності належного покарання збільшується.

        Проте, у судовій практиці щодо домашнього насильства є і позитивна тенденція. Наприклад, потерпілі мають право звертатися до суду із заявою про винесення обмежувального припису стосовно кривдника. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис – встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Суди зазначають найчастіше у цьому документі заборону щодо перебування в місці спільного проживання з потерпілою особою; заборону щодо ведення листування, телефонних розмов з потерпілою особою або контактування з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб; заборону щодо наближення на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування потерпілою особою (зроби пунктами). Окрім цього суди обмежують спілкування з постраждалою дитиною. Рішення про видачу обмежувального припису приймається судом за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства. Справа про видачу обмежувального припису розглядається не пізніше 72 годин після надходження заяви до суду. Обмежувальний припис підлягає негайному виконанню і видається на строк від 1 до 6 місяців та може бути додатково продовжений ще на строк не більше 6 місяців.

Під час аналізу судової практики стосовно відповідальності за домашнє насильство було встановлено, що суди у деяких рішеннях застосовують практику ЄСПЛ. Це допомагає вирішити справу, враховуючи всю глобальну проблематику домашнього насильства. Наприклад, у рішенні Солом’янського районного суду м. Києва від 27.04.2022 по справі №760/4658/22 3/760/3711/22 було зазначено одну із правових позицій ЄСПЛ у справі «TKHELIDZE проти Грузії» за заявою № 33056/17. ЄСПЛ у цьому рішенні наголосив, що відсутність негайного реагування органів влади при виникненні підозр щодо домашнього насильства порушує Конвенцію. Окрім цього, за відповідних обставин влада зобов`язана вживати превентивних оперативних заходів для захисту особи, життю якої загрожує злочинні дії іншої особи. Жертви домашнього насильства, які потрапляють до категорії вразливих осіб, мають право на державний захист. Коли виникають будь-які підозри щодо домашнього насильства чи насильства щодо жінок, від органів влади вимагається негайне реагування та подальша особлива ретельність для вирішення конкретного характеру насильства в ході провадження.

        Якщо Ви постраждали від домашнього насильства одразу викликайте поліцію, пишіть заяву про вчинення домашнього насильства та звертайтеся до суду із заявою про винесення обмежувального припису стосовно кривдника.

Отже, домашнє насильство в умовах війни набирає нових форм прояву та стає ще більш жорстокішим, але через наявність інших завдань, пов’язаних війною, таке явище як домашнє насильство стає менш помітним, а потерпілі залишаються незахищеними. Водночас, за жодних обставин насильство не може бути виправданим, а тому існує потреба ефективно реагувати на таке явище та вчасно надавати потерпілим допомогу.

Ключові слова: домашнє насильство, обмежувальний припис, обтяжуюча обставина, практика ЄСПЛ. 

Автор: Хом’як А.Р.