Питання реєстрації смерті та прийняття спадщини на тимчасово окупованих територіях

Починаючи з 2014 року значна частина громадян зіткнулася з проблемою оформлення спадщини та реєстрації смерті на тимчасово окупованих територіях. Перед родичами померлих постають питання: куди звертатися, щоб зареєструвати смерть особи, яка сталась на непідконтрольній Україні території; які документи для цього потрібно надати та для чого слід дотримуватися цих формальностей.

Справа в тому, що станом на сьогодні, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі – Закон України №1207-VII),в редакції від 07.05.2022, передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті (тобто органами, які створені у порядку, не передбаченому законом України), є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Це свідчить про те, що з метою оформлення спадщини спадкоємець має подати нотаріусу свідоцтво про смерть спадкодавця українського зразка.

Тобто, передусім, родичам померлого для підтвердження факту смерті особи, яка померла на тимчасово окупованій території України, слід звернутися до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання заявника, щоб ініціювати судовий процес для отримання рішення суду про встановлення факту смерті спадкодавця. Суд розглядає справу про смерть і народження невідкладно, тобто з моменту подання відповідної заяви, у якій зазначається :

– який факт заявник просить встановити та з якою метою;

– причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;

– докази, що підтверджують факт смерті.

Доказами, що підтверджують факт смерті, можуть слугувати: письмові свідчення очевидців або медичний документ, в якому зазначено причину смерті, фото з місця поховання.

Для отримання свідоцтва про смерть, особа подає до найближчого відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію судового рішення про встановлення відповідного факту (згідно ч. 5 ст. 317 Цивільного процесуального кодексу України копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного) та свій паспорт громадянина України, після чого отримує свідоцтво про смерть українського зразка.

Варто взяти до уваги, що ст. 111 Закону України №1207-VII,вказано, що у разі, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

Спадщина оформлюється нотаріусом, до якого спадкоємцю слід звернутись з відповідною заявою про прийняття спадщини. Строк подання такої заяви – шість місяців із моменту відкриття спадщини, тобто смерті спадкодавця або визнання його померлим. Спадкова справа підлягає реєстрації у Спадковому реєстрі. Після відкриття справи нотаріус видає спадкоємцю довідку з переліком документів, які необхідні для оформлення свідоцтва про право на спадщину, а саме:

1. Свідоцтво про смерть спадкодавця українського зразка;

2. Докази родинних відносин зі спадкодавцем (свідоцтво про народження, шлюб, тощо);

3. Заповіт у разі наявності;

4. Довідку про причину смерті;

5. Паспорт та ідентифікаційний номер платника податків;

6. Якщо частиною спадщини є нерухомість – документи, що підтверджують право власності спадкодавця на неї не потрібні, адже нотаріус безпосередньо отримує інформацію з Державного реєстру майнових прав на нерухоме майно. У випадку, коли спадщиною є транспортний засіб або банківські рахунки, слід надати договір купівлі-продажу або свідоцтво право власності.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Також, слід зауважити, що спадкоємцем сплачується державне мито за видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом або за заповітом.

Однак, що робити громадянам, які не можуть через певні обставини, протягом 6 місяців з моменту відкриття спадщини (тобто з моменту смерті спадкодавця) виїхати з тимчасово окупованої території та звернутися до натаріуса?

У даному випадку, відповідно до ст.1272 Цивільного кодексу України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини (неможливості подання у зв’язку із перебування на тимчасово окупованій території), суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.Поважність причини пропуску повинна бути мотивована та підтверджена. Суд, як правило, після звернення громадян надає додатковий термін для прийняття спадщини.

Отже, в цілому, процедура отримання спадщини на тимчасово окупованих територіях доволі складна – спадкоємець звертається до нотаріусу з заявою про прийняття спадщини та надає йому певний перелік документів, серед яких: свідоцтво про смерть особи українського зразка (яке можна отримати, звернувшись до суду).

Ключові слова: реєстрація смерті на тимчасово окупованих територіях, прийняття спадщини, свідоцтво про смерть українського зразка, звернення до нотаріусу.

Автор: Лавріненко Вікторія