Актуальні питання віндикаційного позову

Віндикація (від лат. vindico — «захищаю, заявляю претензію, вимагаю») – це вимога власника про витребування речі з чужого незаконного володіння. Згідно з римським правом власник наділений правом відібрати річ за допомогою позову про власність навіть у добросовісного набувача.

Де здійснюється реєстрація прав власності на нерухоме майно?

Передусім, варто зазначити, що до 1 січня 2013 року реєстрація прав власності проводилася в БТІ, який наразі є архівною складовою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Права власності, які були зареєстровані до 1 січня 2013 року, залишаються дійсними та не потребують повторної реєстрації, однак, у разі відчуження об’єкта нерухомості, відомості про дану реєстрацію мають бути перенесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Для попередження повторення даної ситуації, об’єкт нерухомості має бути внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Для того, щоб зупинити будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна можна це зробити на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об’єкта нерухомості про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об’єкта нерухомості. Також, можливо подати скаргу до Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Додатково, можна відслідковувати можливості підробки за допомогою «Онлайн будинку юстиції», який повідомить власника у разі будь-яких дій з нерухомістю.

Особливості віндикаційного позову

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» (далі – Постанова №5), у разі якщо під час судового розгляду за позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння спірне майно було відчужено відповідачем іншій особі та передано їй у володіння, суд за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем або залучає до участі у справі цю особу як співвідповідача. При цьому відчужувач залучається до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Згідно з п. 22 Постанови №5 власник має право витребувати майно з незаконного володіння набувача, якщо це майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, враховуючи ст. 387, 388 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України , право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Також, доцільно наголосити на тому, що згідно із ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. Тому державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише являється засобом підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно. У випадку порушення права власності, власник має право, на підставі ст. 387 ЦК України, витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбано набувачем в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право витребувати це майно від набувача, відповідно до ст. 388 ЦК України . Варто зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, власник має витребувати своє майно із чужого незаконного володіння, якщо буде доведено, що майно вибуло з володіння власника чи особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Як може захистити свої права добросовісний набувач?

Як вже зазначалося, відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК України ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. В п. 26 Постанови № 5 зазначено, що недійсність правочину на виконання якого передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі. 

Відповідно до п. 32 Постанови №5 після витребування майна із чужого незаконного володіння, добросовісний набувач може залишити за собою здійснені нею поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені без завдання майну шкоди, а якщо таке відокремлення неможливе, то добросовісний набувач має право вимагати від власників відшкодування здійснених витрат. Також він має право вимагати від власників майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених нею з часу, з якого власникові належить право на повернення майна. Варто зауважити, що добросовісний набувач може подати позов до особи, яка незаконно відчужила майно, про відшкодування збитків, завданих внаслідок договору купівлі-продажу. 

Отже, можна зробити висновок, що використання віндикаційного позову необхідне для витребування майна з чужого незаконного володіння. Незважаючи навіть на те, що дане майно було набуте добросовісним набувачем, власник може його повернути у будь-якому випадку. Натомість добросовісний позивач має право подати позов до особи, яка незаконно відчужила майно, про відшкодування збитків. 

Ключові слова: віндикаційний позов, добросовісний набувач, незаконне володіння, власник майна, володілець майна, відчуження майна. 

Автор статті: Артур Коваленко