ОГЛЯД СУДОВОЇ ПРАКТИКИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ У СКЛАДІ ВЕРХОВНОГО СУДУ ЗА ЖОВТЕНЬ 2021 РОКУ

Нещодавно Верховним Судом було опубліковано черговий огляд судової практики, в якому відображено важливі правові висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, висловлені під час розгляду цивільних справ.

У даному огляді проаналізовано правові висновки окремих рішень КСЦ ВС за жовтень 2021 року, що виникають із трудових, земельних, сімейних та спадкових правовідносин, а також з питань процесуального права.

1) Спори, що виникають із трудових правовідносин

У справі № 201/532/20 від 11 жовтня 2021 року позивач звернувся з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заробітної плати, преміальних виплат. Суд першої інстанції стягнув з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача заробітну плату у вигляді преміальних виплат. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції і відмовив у задоволенні позову.

Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду з огляду на те, що згідно з Положенням про управління мотивацією співробітників АТ КБ «ПриватБанк» підставою для виплати всіх видів змінної винагороди є рішення керівника співробітника, а отже винагорода (премія) не є обов’язковою.

2) Спори, що виникають із земельних правовідносин

У справі № 282/422/20 від 28 жовтня 2021 року позивач звернувся до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, адже при підписанні цієї угоди відсотковий розмір орендної плати був визначений нечітко – «понад 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки», при цьому, грошова оцінка земельної ділянки в угоді зазначеною не була. Місцевий та апеляційний суд задовольнили позов частково.

Додаткова угода до договору оренди землі, укладена між Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Пархоменка та позивачем, визнавалася не дійсною. Установивши відсутність істотних умов у змісті оспорюваної додаткової угоди до договору оренди землі, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», Верховний Суд погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій.

Отже, незазначення у договорі оренди земельної ділянки чіткого відсоткового розміру орендної плати та грошової оцінки самої земельної ділянки, як істотних умов цього договору, є підставою для визнання його недійсним.

3) Спори, що виникають із сімейних правовідносин

Згідно з постановою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 204/586/20 було не задоволено позов до органу опіки та піклування виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради про скасування усиновлення та поновлення первинного актового запису про народження у зв’язку із неправомірною та поганою поведінкою дитини, оскільки не було жодних підстав скасування усиновлення відповідно до частини першої статті 238 СК України. Також було встановлено, що стосунки, які виникли між усиновлювачами і дитиною, пов’язані передусім із конфліктом між ними, ускладнені особливостями перехідного віку дитини та те, що батьки злісно ухилялися від виховання та утримання сина.

Отже, лише негативна поведінка усиновленої дитини, конфлікти між нею та усиновлювачами, обумовлені особливостями перехідного віку дитини, не можуть бути підставами для скасування усиновлення цієї дитини.

4) Спори, що виникають із спадкових правовідносин

У справі № 552/4892/19 від 27 жовтня 2021 року позивач звернувся з позовом до Особи_2  про  стягнення  спадкового майна (земельної ділянки) в результаті договору позики укладеним між ним та спадкодавцем Особи_2, який є боржником позивача. Судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову. Натомість, апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та наклав на користь Особи _1 стягнення на спадкове майно померлого боржника, яке було передане в натурі спадкоємцю Особа_2, в рахунок погашення його заборгованості за договором позики. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині позовних вимог Особа_1 до Особа_2 про визнання права власності та залишив у силі в цій частині рішення суду першої інстанції. В іншій частині постанову апеляційного суду було залишено без змін.

У своєму рішенні ВС керувався тим, що дійсно, у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора здійснює стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі, але, згідно з Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 № 2831/5, потрібно провести процедуру здійснення продажу майна через електронні торги з аукціону засобами системи електронних торгів через веб-сайт.

Висновком є те, що виконання вимоги кредитора щодо погашення заборгованості, яку мав спадкодавець, здійснюється виключно у межах вартості отриманого у спадщину майна та не повинно зумовлювати погіршення майнового стану спадкоємця.

5) Питання процесуального права

27 жовтня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу № 279/5407/20 за заявою особи про  усиновлення одним із подружжя дитини другого з подружжя. Суд першої інстанції задовольнив заяву про усиновлення, вніс зміни до актового запису про народження дитини, змінивши її прізвище. Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заінтересованої особи у справі на рішення місцевого суду, визнавши неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і направив справу до суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження з огляду на таке.

У системі «Електронний суд» скаржник подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначав про отримання копії позовної заяви і не заперечував проти задоволення позову. Він також просив надіслати електронну копію рішення, ухваленого у цій справі, на його поштову скриньку, та повне рішення суду надіслати за його поштовою адресою. Після ухвалення рішення у справі місцевий суд направив одержувачу рішення про усиновлення на його електронну адресу, а конверт з копією рішення повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

В апеляційній скарзі скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження без зазначення причин. Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням причин, доказів його пропуску та сплати судового збору. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення міськрайонного суду. Колегія суддів Верховного Суду не погодилася з таким висновком.

Так, Верховний Суд дійшов висновку, що доставлення копії судового рішення електронним листом на особисту електронну пошту учасника судового процесу без реєстрації останнього у Системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу, як користувача, не є врученням такого рішення, оскільки не відповідає порядку, визначеному у положеннях Тимчасового регламенту надсилання судом електронних документів учасникам судового процесу, кримінального провадження. За таких обставин суд першої інстанції був зобов`язаний надіслати судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом або електронним листом на офіційну електронну адресу, зареєстровану в Системі, чого зроблено не було.

Наголошуємо, що у кожному з наведених рішень викладено лише основний висновок щодо правового питання, яке досліджувалося у справі. Для повного та всебічного розуміння висловленої в судовому рішенні правової позиції необхідно ознайомитися з його повним текстом, розміщеним у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ключові слова: Верховний Суд, жовтень 2021, судові справи, судова практика, огляд.

Автор: Варбанець Ксенія