Конституційний суд: підвищення віку виходу на пенсію для жінок, загального та спеціального стажу роботи

Конституційний суд: чи є статутний капітал приватного підприємства є об’єктом права спільної сумісної власності?

Конституційним судом України (далі – КСУ) було розглянуто подання 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Суб’єкт права на конституційне подання вважав, що внесеними Законом № 911 змінами суттєво порушено гарантії соціального забезпечення зазначених категорій громадян, оскільки звужено зміст та обсяг їхнього права на пенсійне забезпечення через обумовлення реалізації цього права не лише набуттям спеціального стажу роботи, а й досягненням певного віку. У своєму поданні народні депутати посилалился на положення Конституції Україні та попередні рішення КСУ. Головною проблематикою з якою народні депутати звернулися до КСУ є звуження змісту та обсягу прав на пенсійне забезпечення окремих категорій працівників.

Розглядаючи даний спір, КСУ звернув увагу на те, що за будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення, як складової конституційного права на соціальний захист, не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Щоб довести порушення згаданих вище положень, КСУ вдався до тлумачення  ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 51 Закону № 1788 пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Тобто у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров’я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже – до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров’я і безпеки оточуючих. З наведеного випливає, що втрата професійної працездатності або придатності не пов’язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Отже, мета призначення пенсії за вислугу років – забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов’язана зі швидкою втратою професійних навичок, що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції.

КСУ прийшов до висновку, що для запровадження юридичного регулювання, за яким окремим працівникам льотного і льотно-випробного складу, освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення, артистам театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств, колективів встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію – 50 та 55 років, законодавець не мав об’єктивних підстав.

Положення пункту “а” ст. 54ст. 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо підвищення на п’ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п’ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави. Саме до такого рішення дійшов КСУ та визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. “а” ст. 54ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами.

Рішення Конституційного суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019

 

Автор: Борисенко Анна

Цю публікацію підготовлено за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку в рамках гранта, наданого Проектом USAID «Трансформація фінансового сектору». 

 

Рудковська Мирослава

Автор : Рудковська Мирослава

880 переглядів

0 коментарів

Залиш коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *