Конституційний суд: сплата авансового внеску у виконавчому провадженні.

Згідно із статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» для початку примусового виконання рішення «стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову – у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника – фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи. Закон передбачав лише певне коло осіб, які звільняються від даної дії».

Однак, 15 травня 2019 року своїм рішення Конституційний Суд України визнав неконституційним положення Закону України «Про виконавче провадження» про сплату авансового внеску. Все почалося з того, що запитувач звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України норми частини 2 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Вирішуючи порушені у конституційній скарзі питання, Конституційний Суд України виходив з того, що виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов’язкове виконання судових рішень – складовою права на справедливий судовий захист.

Конституційний Суд України неодноразово наголошував у своєму рішенні, що забезпечення виконання судового рішення як невід’ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні, бо частина другої статті 129¹ передбачає, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов’язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилитися від виконання свого позитивного обов’язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.  

Так, як без сплати авансового внеску не відбудеться примусове виконання рішення, Конституційний Суд України прийшов до висновку, що в аспекті гарантування на конституційному рівні права на судовий захист та забезпечення державою виконання судового рішення, відсутність у стягувача як особи, на користь якої ухвалене судове рішення,фінансової можливості сплатити авансовий внесок не повинна перешкоджати реалізації його права на виконання судового рішення, особливо коли боржником є державний орган.

Отже, враховуючи вищевикладене, Конституційний Суд України своїм рішенням від 15 травня 2019 року визнаним такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Одним із невирішених нюансів, який створює плутанину для громадян, є узгодження законодавцем відповідного нормативно – правового акту із рішення Конституційного Суду України.

Закон України «Про виконавче провадження»

Рішення другого сенату Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року, № № 2-р(II)/2019

Автор: Алієва Аліса

Цю публікацію підготовлено за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку в рамках гранта, наданого Проектом USAID «Трансформація фінансового сектору».