Верифікація банківської картки

Будь-яка фінансова операція – це потенційний ризик «потрапити у пастку» шахраїв. Особливо здійснюючи їх в Інтернеті, що у процесі безпосередньо пов’язано із розголошенням даних вашої банківської картки, необхідно у першу чергу переконатися у безпеці цих процедур. Одним із способів забезпечити надійність є верифікація банківської картки. Навіщо потрібна верифікація, як правильно її пройти та всі інші нюанси, які пов’язані із нещодавніми змінами у чинному законодавстві стосовно цього ми розглянемо у цій статті.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» верифікація – заходи, що вживаються суб’єктами первинного фінансового моніторингу (безпосередньо банками, кредитними спілками та іншими фінансовими установами) з метою перевірки належності відповідній особі ідентифікаційних даних та/або з метою підтвердження даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників чи їх відсутність. Коротше кажучи, верифікація картки являє собою надійний захід перевірки, який здійснюється банками або іншими фінансовими установами з метою підтвердження того, що саме ви являєтесь власником відповідної картки.

Класичний варіант верифікації картки включає в себе декілька етапів:

– Здійснюючи фінансову операцію карткою в Інтернеті, введіть дані особистої банківської карти (номер, термін дії, CVV-код) в спеціальне поле;

– Після цього на вашій картці буде заблокована певна сума. Зазвичай ця сума є незначною, в межах 1-3 грн. Стосовно цього вам прийде СМС-повідомлення про цю суму;

– На сторінці ви вказуєте точну суму, яка прийшла в повідомленні, та підтверджуєте цю операцію. Доцільно наголосити, що дану суму, звичайно, повернуть на карту.

У випадках, коли у вас не підключена послуга смс-інформування, то заблоковану суму можна дізнатися зателефонувавши на гарячу лінію банку.

Окрім вище зазначеного варіанту верифікації, варто зазначити, що у зв’язку із набуття чинності Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” 28 квітня 2020 року банкам запропоновано 2 моделі верифікації клієнтів: повноцінна та спрощена. Слід наголосити, що ці види мають інші процедури та нюанси проведення верифікації, деякі з яких можуть включати перевірку не лише приналежності картки певній особі, а й ідентифікують саму особу клієнта для здійснення тієї чи іншої операції в Інтернеті. Розглянемо ці моделі більш детально:

1. Повноцінна модель включає в себе такі способи, як:

– За допомогою Системи BankID та кваліфікованого електронного підпису;

– Проведення відеоверифікації, тобто і мається на увазі спілкування клієнта та працівника банку з ідентифікації за допомогою відеотрансляції.

2. Спрощена модель, яка, до речі передбачає певні ліміти здійснення фінансових операцій (за даними Національного банку України цей ліміт не перевищуватиме 40 тис грн на місяць та 400 тис грн на рік), містить наступні механізми:

– Верифікація за допомогою Системи BankID та кваліфікованого електронного підпису;

– Здійснення відповідного платежу на окремий рахунок банку з особистого рахунку клієнта, при цьому вказується прізвище, ім’я та по батькові клієнта;

– Дистанційне зчитування клієнтом даних із чипа свого біометричного документа за допомогою смартфону з NFC модулем та відповідним мобільним додатком банку. NFC розтлумачується як NearFieldCommunication, що означає «ближній безконтактний зв’язок»;

– Верифікація даних з бюро кредитних історій із підтвердженням клієнта через пароль, що надійшов від банку на номер телефону клієнта, зазначений у його кредитній історії.

Тому, підсумовуючи, варто наголосити, що верифікація банківської карти – процес повністю надійний, тому що ваші дані, які надаються при заповненні, захищаються спеціальним протоколом шифрування даних, а їх перевірка здійснюється системою автоматично.

Автор: Потапова Лоліта

Цю публікацію підготовлено за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку в рамках гранта, наданого Проектом USAID «Трансформація фінансового сектору». Висловлені в цій публікації думки необов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду Сполучених Штатів Америки.