Припинення громадянства України

У зв’язку з подіями, які зараз відбуваються на Сході України, перед деякими громадянами все частіше постає питання про від’їзд з України та припинення громадянства України. На даний час існує три підстави припинення громадянства України. Розглянемо їх більш детально.

1. Вихід із громадянства – перша підстава припинення громадянства.

Закон « Про громадянство України» від  18.01.2001 року розрізняє правові підстави виходу повнолітніх громадян та дітей.

По-перше, необхідно звернути особливу увагу, що вихід із громадянства України не допускається, якщо особі, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили і підлягає виконанню. Так як кримінальна відповідальність, за звичайним правилом, наступає з 16 років, а за деякі злочини з 14 років, то це правило стосується осіб, які досягли віку кримінальної відповідальності і яким повідомлено про підозру у злочині, або якщо є обвинувальний вирок суду щодо них.

Наприклад, особі повідомлено про підозру вчинення злочину за ст. 115 ККУ – вбивство, в цьому випадку його клопотання про вихід із громадянства не буде задоволено.

У випадку, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України, то вихід із громадянства України допускається.

Тобто, не можливо просто подати клопотання про вихід з громадянства України, не набуваючи другого громадянства. Це правило розроблено законодавцями спеціально для скорочення осіб без громадянства згідно з міжнародною практикою.

Законодавство поділяє різні процедури виходу з громадянства для осіб, які постійно проживають на території України та для осіб, які постійно проживають за кордоном.

Постійне місце проживання – це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом), згідно із п. 45 ст. 4 Митного кодексу) України.

Громадянин, який постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням.

Що стосується дитини -громадянина України (згідно ст. 6 СМУ, дитиною вважається особа до досягнення повноліття (18 років)), законодавством України встановлено, що у випадку, коли дитина проживає за кордоном, то в даному випадку вихід з громадянства здійснюється у разі подання відповідного клопотання батька дитини або обох батьків стосовно своєї дитини.

Проте вихід дітей віком від 14 до 18 років з громадянства України може  відбуватися лише за умови їхньою особистої згодою.

Дитина, яка набула громадянство України за народженням, якщо на момент її народження батьки або хоча б один із них були іноземцями чи особами без громадянства, може вийти з громадянства України за клопотанням одного з батьків незалежно від місця проживання дитини.

Так, якщо один із батьків був громадянином, наприклад, Чехії на момент народження дитини, то за клопотанням одного із батьків дитина може вийти з громадянства України. Метою батьків в цьому випадку може бути безоплатне навчання дитини в Чехії, отримання дитиною громадянства Чехії та інше .

Також якщо дитина була усиновлена подружжям, в якому один із подружжя є іноземець, або усиновлена іноземцем або особою без громадянства за клопотанням іноземця, дитина може вийти із громадянства.

Прикладом може слугувати той випадок, коли дитину всиновлює громадянин Франції та який бажає, щоб дитина набула французького громадянства.

Датою припинення громадянства України є дата видання відповідного указу Президента України.

2. Втрата громадянства – друга підстава припинення громадянства.

До даної підстави припинення громадянстві слід віднести:

по-перше, добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України  для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.

Наприклад, громадянин України звернувся до офіційних органів США про надання йому громадянства Сполучених Штатів Америки та отримав його.

Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки:

а) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав. Такий принцип закріплено, наприклад, в громадянстві Ірландії: дитина, яка народилась на території Ірландії автоматично стає її громадянином;

б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями. Як приклад може привести ситуацію, коли згідно з національним законодавством усиновителя – іноземця дитина отримує громадянство цієї держави. В цьому випадку дитина при досягненні повноліття може звернутися до України про поновлення громадянства;

в) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем. Законодавство різних країн встановлює пільговий спосіб набуття громадянства при вступі до шлюбу, але існує і автоматичне отримання громадянства. Наприклад, це може бути, коли громадянин (ка) України вступить в шлюб з громадянином (кою) Маршалових островів та автоматично набуде громадянство Маршалових островів;

г)автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави.

по-друге, набуття особою громадянства України на підставі статті 9 Закону «Про громадянство України» від 18.01.2001 року внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів.

по-третє, добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою.

Наприклад, громадянин України вступає до Французького легіону який є іноземним підрозділом французької армії. В даному випадку, слід зазначите, що згідно з Кримінальним Кодексом, а самест. 447, існує ще кримінальна відповідальність за найманство.

Положення «добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття» та «добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою» не застосовуються, якщо внаслідок цього громадянин України стане особою без громадянства. Це означає, що держава повинна ретельно вивчати особисту справу по кожному випадку.

Датою припинення громадянства України у випадках, які зазначені вище, є дата видання відповідного указу Президента  України

3. Підстави, які передбачені міжнародними договорами України.

Законодавство України з питань громадянства встановлює пріоритет дії міжнародних договорів над національним законодавством. Тобто, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в Законі “Про громадянство України”, застосовуються правила міжнародного договору.

Проте законодавство України на цей час не використовує міжнародні договори для вирішення питань пов’язаних громадянством. Є угоди про спрощений порядок зміни громадянства. На сьогодні Україною підписано п’ять таких угод (з Республікою Білорусь, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Киргизькою Республікою та Грузією). Загальні положеннями цих угод зводяться до наступного: припинення попереднього громадянства і набуття нового відбуваються одночасно.

Таким чином, можна підсумувати усе вищевказане, що питання, які пов’язані із громадянством, його набуття, зміна чи втрата на даний час в Україні регулюються її національним законодавством, а саме Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року