Питання боргів за комунальні послуги при купівлі, даруванні або спадкуванні житла є одним із найпоширеніших у житлово-комунальних спорах. На практиці ключове значення має не сам факт наявності боргу “за квартирою”, а те, хто саме є боржником: попередній власник чи новий. За загальним правилом, новий власник не повинен автоматично сплачувати заборгованість, яка виникла до набуття ним права власності, якщо він не взяв на себе такий обов’язок у договорі. Це випливає як із законодавства про житлово-комунальні послуги, так і з положень Цивільного кодексу України.
Нормативна база тут доволі чітка. Відповідно до статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач сплачує за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, а також не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. У статті 7 цього Закону прямо вказано обов’язок споживача оплачувати надані послуги у строки, встановлені договором. Разом із цим стаття 322 Цивільного кодексу України покладає тягар утримання майна на його власника, а стаття 520 ЦК України встановлює, що заміна боржника у зобов’язанні можлива лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Отже, сам по собі перехід права власності на квартиру не означає автоматичного переходу боргів попереднього власника.
Іншими словами, борг за комунальні послуги є особистим зобов’язанням того, хто фактично отримував послуги і не оплатив їх, якщо інше прямо не погоджено сторонами. Саме тому виконавець послуг не може без додаткових правових підстав просто “перекинути” стару заборгованість на нового власника лише через те, що особовий рахунок прив’язаний до квартири. Якщо в договорі купівлі-продажу, дарування чи іншому правочині немає умови про прийняття боргу, а кредитор не давав згоди на переведення боргу, то підстав для покладення на нового власника обов’язку сплачувати старі нарахування немає.
Цю позицію неодноразово підтверджував Верховний Суд. У постанові від 1 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 суд зазначив, що новий власник майна не зобов’язаний повертати борги попереднього власника, якщо не брав на себе обов’язку їх сплати, а договори про надання послуг не обтяжують майно. Офіційно цей висновок опублікований і в матеріалах Верховного Суду, а текст постанови доступний в ЄДРСР за посиланням на реєстраційний № 91366709. Аналогічний підхід підтверджено у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 522/19127/18, де суд також дійшов висновку, що покупець квартири не зобов’язаний оплачувати борги попередніх власників, якщо таке зобов’язання прямо не передбачене договором.
Практичне значення цих висновків таке: списати борг “для нового власника” можливо, але юридично коректніше говорити про виключення заборгованості попереднього власника з особового рахунку нового власника або про відмову у стягненні з нього цієї суми. На практиці новому власнику варто звертатися до виконавця комунальних послуг із письмовою заявою про переоформлення особового рахунку, відкриття нового рахунку та виключення старої заборгованості, а у разі відмови – захищати право в суді. Такий спосіб захисту узгоджується зі статтею 16 ЦК України, яка дозволяє звернутися до суду за захистом цивільного права та інтересу, у тому числі іншим способом, встановленим договором або законом.
Окремо важливо пам’ятати про доказування. Якщо новий власник доводить, що борг виник до моменту набуття ним права власності, а в договорі немає умови про переведення боргу, суди зазвичай стають на його бік. Якщо ж особа фактично користувалася послугами після набуття права власності, то оплачувати саме своє споживання вона зобов’язана. Тому в подібних спорах завжди критично перевіряти дату набуття права власності, зміст договору відчуження, дані про період нарахувань і наявність або відсутність згоди на переведення боргу.
Отже, відповідь на питання є такою: так, борги за комунальні послуги минулого власника можна фактично “списати” для нового власника, але не автоматично і не шляхом простого звернення до виконавця; зазвичай йдеться про виключення чужої заборгованості з вашого особового рахунку або про відмову в її стягненні з вас у суді. Сам борг при цьому залишається обов’язком попереднього власника, якщо він не був належно переведений на іншу особу.
Автор: Близнюк Анна
0 коментарів