Облігації внутрішньої державної позики як альтернатива депозиту

Усе частіше облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) порівнюють із банківськими депозитами. І це не має дивувати: обидва інструменти створені для того, щоб зберегти та примножити заощадження, але між ними є важливі відмінності, які визначають, що вигідніше для конкретної людини.

Найперше питання, яке хвилює будь-якого вкладника, — це надійність. У випадку депозиту гарантію на повернення коштів забезпечує Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, діяльність якого регулюється Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення стабільності системи гарантування вкладів фізичних осіб» сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може становити менше 600 тисяч гривень і може бути навіть збільшена за рішенням адміністративної ради Фонду.

Щодо ОВДП у цьому відношенні, то за ними стоїть держава як емітент. Згідно зі ст. 11 ЗУ «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» емітент підтверджує свій обов’язок повернути власникові облігації її номінальну вартість строк та виплатити дохід за облігацією. Таким чином, ризик невиконання державою своїх зобов’язань значно менший, ніж банкрутство окремого банку.

Другий важливий момент — дохідність. Сьогодні депозит приносить менше, ніж раніше, а ще й обкладається податками: 18 % податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) відповідно до п. 167.1 Податкового кодексу України, а також 5% військового збору згідно із Законом «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану».

У випадку з ОВДП ситуація інша — доходи від них не оподатковуються для фізичних осіб відповідно до підпункту 165.1.52Податкового кодексу України, який прямо звільняє доходи від державних цінних паперів від оподаткування. Це створює суттєву фінансову перевагу, адже чиста дохідність ОВДП часто перевищує банківські депозити.

Ще один аспект — ліквідність. Депозит має визначений строк, і якщо забрати кошти раніше, вкладник втрачає відсотки. Натомість ОВДП можна продати на вторинному ринку у будь-який момент. Відповідно до раніше згаданої статті 11 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» перехід права власності на облігації емітента до іншої особи не є підставою для звільнення емітента від виконання зобов’язань, що підтверджуються облігацією. Хоча ринкова ціна може змінюватися, інвестор має можливість гнучко розпоряджатися своїми активами.

Крім того, варто згадати про валютну диверсифікацію. Депозити можна відкрити в гривні, доларах чи євро, але ставки за валютними вкладами зазвичай мізерні. Водночас існують валютні ОВДП, випущені у доларах США чи євро, що передбачено постановами Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України про випуск облігацій внутрішніх державних позик у іноземній валюті (наприклад, постанова КМУ «Про розміщення (емісію) облігацій внутрішніх державних позик»). Це дозволяє інвестору отримати вищу дохідність і водночас знизити валютні ризики.

Єдине, що може відлякати недосвідченого інвестора, — це складніша процедура придбання. Якщо депозит відкривається за кілька кліків у додатку банку, то для купівлі ОВДП потрібно відкрити рахунок у цінних паперах і укласти договір з банком або брокером.

Отже, облігації внутрішньої державної позики демонструють переваги, які роблять їх конкурентоспроможними порівняно з традиційними депозитами. Вони цікаві для тих, хто прагне не лише зберегти, а й ефективно примножити капітал, користуючись державною гарантією. Депозит, у свою чергу, залишається базовим фінансовим інструментом для початківців. Таким чином, ОВДП варто розглядати не як альтернативу, а як наступний етап фінансової зрілості, що сприяє розвитку культури інвестування в Україні.

Автор: Колісник Віталій