Основні положення антикорупційної стратегії на 2021-2025 роки

Одним із найбільш гострих питань побудови сучасного суспільства є проблема корупції в органах державної влади та управління. Поширенню цього явища значною мірою сприяє недосконалість законодавства, оскільки велика кількість нормативних актів суперечать один одному та є неоднозначними у трактуванні. Варто зауважити, що створення антикорупційної стратегії – найбільш розповсюджений інструмент для забезпечення координації суспільства. Так, Антикорупційні стратегії існують у ряді держав: Велика Британія, Сінгапур, Румунія тощо.

Зазначимо, що нещодавно Верховна Рада України ухвалила Закон України “Про засади державної антикорупційної політики на 2021–2025 роки”. Метою цього законодавчого акту є сприяння протидії корупції в органах влади, а також забезпечення системності антикорупційних заходів.

Антикорупційна стратегія реалізується шляхом виконання відповідної державної антикорупційної програми, яка розробляється Національним агентством з питань запобігання корупції з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про запобігання корупції», та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, антикорупційна політика направлена на викорінення корупції в таких сферах:

·   митна справа та оподаткування;

·   суди та органи правопорядку;

·   державне регулювання економіки;

·   будівництво і земельні відносини;

·   сектор оборони;

·   охорона здоров’я;

·   соціальний захист.

Якщо розкривати більш детально, то доцільно зазначити, що стратегія спрямована на запобігання корупції у пріоритетних сферах держави. Передусім, це справедливий суд, прокуратура й органи правопорядку. Очікувані результати повинні бути такими: підвищення доброчесність суддів, а також об’єднання органів влади у єдину команду та сприяння їм взаємодіяти для досягнення кращих результатів

Дана стратегія спрямована, насамперед, на підвищення ефективності системи запобігання і протидії корупції.

Зокрема, було виділено ряд проблем, які існують на сьогодні у сфері формування та реалізації державної антикорупційної політики, серед них наступні:

1. Діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування та громадськості є недостатньо скоординованою та узгодженою. Окрім того, у сучасних реаліях антикорупційна політика, на жаль, не завжди спирається на повні та достовірні дані.

2. Убачається проблема в безсистемності внесення змін до законодавства у сфері запобігання та протидії корупції. Усунення даної прогалини вбачається у плануванні законотворчої роботи та багаторівневої експертизи.

3. Положення нормативно-правових актів та їх проектів потребують подальшого удосконалення.

4. Інститут уповноважених підрозділів із питань запобігання корупції не повністю реалізує свій потенціал. Очікується, що даний інститут буде функціонувати, як незалежна, доброчесна мережа і впроваджуватиме зрозумілі та ефективні стандарти діяльності.

5. У зв’язку з наявністю значних прогалин у законодавчому регулюванні відносин у різних сферах суспільного життя, зручним і ефективним способом задоволення потреб фізичних та юридичних осіб є вчинення корупційних дій. Визначається, що дана проблема буде вирішена шляхом створення та існування зручних законних способів задоволення потреб фізичних та юридичних осіб.

Слід зауважити, що укладачі стратегії особливу увагу звернули на необхідність формування у свідомості населення негативного ставлення до корупції. Зокрема, із проведенням активної політики у даній сфері рівень толерування корупції в Україні повинен знизитися, рівень обізнаності громадян, які усвідомлюють важливість стандартів доброчесної та етичної поведінки публічних службовців, підвищитися.

На сьогодні також спостерігається відсутність об’єктивного висвітлення ситуації із запобігання та протидії корупції в Україні, що призводить до викривленого сприйняття населенням причин корупції, її рівня та ефективності антикорупційних інституцій. Одним із очікувань реалізації програми є те, що громадяни будуть володіти повною, достовірною інформацією про корупцію в Україні, буде оновлено стратегію комунікацій у даній сфері, а також сформовано належну фінансову основу для проведення координованих дій із її виконання.

Антикорупційна стратегія передбачає врегулювання конфлікту інтересів. Так, передбачається удосконалення законодавчої процедури повідомлення про конфлікт інтересів та механізми його врегулювання.

На законодавчому рівні не закріплено стандарти етичної поведінки народних депутатів України, депутатів місцевих рад та виборних осіб місцевого самоврядування. Стратегія передбачає правила етичної поведінки народних депутатів України, депутатів місцевих рад і виборних осіб місцевого самоврядування із запровадженням механізмів притягнення до відповідальності за їх порушення

Окремо висвітлене питання, щодо необхідності здійснення заходів фінансового контролю. Слід зауважити, що законодавче регулювання щодо належності окремих категорій осіб до суб’єктів декларування є недосконалим, оскільки обмежує потенціал інструментів фінансового контролю. На вирішення даного питання передбачається усунення законодавчого розмежування посад із високим і підвищеним рівнем корупційних ризиків і перегляд переліку суб’єктів декларування. Насамперед це удосконалення роботи Єдиного державного реєстру декларацій і надання вичерпної інформації та консультацій щодо заповнення декларацій

Стратегія антикорупційної політики на 2021-2025 роки покликана встановити таку систему, яка б забезпечила невідворотність відповідальності за корупцію. Також, передбачається удосконалення положень дисциплінарного, адміністративного та кримінального  законодавства у частині притягнення до відповідальності за порушення вимог антикорупційних норм.

Отже, очікується, що антикорупційна стратегія дасть змогу знизити рівень корупції в Україні, зокрема шляхом усунення або мінімізації корупційних ризиків, зменшення корупційного досвіду громадян і бізнесу, зниження толерантності до корупції та збільшення кількості громадян, які готові та фактично будуть повідомляти про відомі їм випадки корупції.

Ключові слова: корупція, стратегія, протидія, антикорупційна політика.

Автори: Бодрухіна Є.А., Зуб К.О.