Відмежування мародерства як воєнного кримінального правопорушення від суміжних у сучасних реаліях

24 лютого 2022 року життя українців кардинально змінилося. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України перед сучасним волелюбним суспільством постало багато викликів. Ті обставини, які ще нещодавно здавалися нам далекими та неможливими, тепер, на жаль, стали дійсністю. Сотні тисяч українців вимушені були покинути свої домівки та виїхати з територій, де проводяться бойові дії. Що вони побачили, коли повернулися? Кожний закуток, кожна шухляда – все вивернуто в пошуках бодай чогось цінного. Те, що не було можливості взяти з собою, було або пошкоджено, або  зовсім знищено. Мародерства і масові крадіжки – одні з таких питань, які стали предметом дискусій і викликало багато непорозумінь із боку громадян. У цьому аспекті, зокрема, не всі пересічні громадяни повною мірою усвідомлюють наповнення такого поняття як “мародерство”.

          Що собою представляє це явище?

Згідно з ст. 432 Кримінального кодексу України (далі – КК України) мародерство – це «викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених». Отже, положення КК України відносять мародерство до військових кримінальних правопорушень, склад якого міститься в XIX розділі, що має назву – «Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби».

Аналізуючи фактичні обставини, які склалися, можемо помітити, що під час війни багато громадян вживають поняття «мародерство» в іншому розумінні, охоплюючи ним не лише злочини, вчинені військовими, але й цивільними, які розкрадають майно, використовуючи несприятливий період для всієї країни – воєнний стан. Однак, це не є коректним вживанням. Для повного розуміння всіх деталей необхідно проаналізувати відмінність мародерства від інших, схожих кримінальних правопорушень, а саме кримінальних правопорушень, основним об’єктом яких є суспільні відносини власності.

Зазначимо, що крадіжкою, відповідальність за яку передбачено ст. 185 КК України, є «таємне викрадення чужого майна». Грабежем визнається «відкрите викрадення чужого майна» (ст. 186 КК України). Розбій – це «напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства» (ст. 187 КК України). Вимагання – це «вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці» (ст. 189 КК України). 

Отже, можна дійти висновку, що коло суспільних відносин, що підпадають під ознаки мародерства, є значно вужчим, оскільки для кваліфікації кримінального правопорушення як мародерства необхідно, щоб майнове кримінальне правопорушення було вчинено:

1) військовослужбовцем;

2) на полі бою;

3) щодо речей убитих чи поранених.

Без цих, у своїй сукупності, ознак не можна говорити про наявність складу мародерства у діях винного. В іншому випадку, протиправне посягання буде спрямоване саме на відносини власності. Відтак, громадяни помилково називають мародерами тих, хто скоює такі правопорушення, як крадіжка (ст. 185 КК України), грабіж (ст. 186 КК України), розбій (ст. 187 КК України), вимагання (ст. 189 КК України) та привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України), ототожнюючи ці суспільно небезпечні діяння.

 Оскільки під час воєнного стану збільшилась кількість вчинення всіх зазначених вище протиправних діянь, постало питання про необхідність юридичної реакції на ці явища. Тож, у зв’язку із цим, було прийнято Закон України від 03.03.2022 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» №2117-IX. Законодавець приділив основну увагу збільшенню покарання за мародерство, зокрема, за викрадення речей на полі бою, що знаходяться при вбитих чи поранених, встановлено відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. До цих нововведень мінімальний строк позбавлення волі становив 3 роки. Такі зміни сприятимуть підвищенню ефективності засобів кримінально-правового регулювання на прояви мародерства з боку військовослужбовців.

У той же час, законодавець доповнив склади кримінальних правопорушень, передбачені у статтях 185, 186, 187, 189, 191 КК України, кваліфікуючою ознакою – вчинення в умовах воєнного або надзвичайного стану. Відповідальність за ці злочини встановлена наступна:

– за крадіжку – позбавлення волі на строк від 5 до 8 років;

– за грабіж – від 7 до 10 років;

– за розбій – від 8 до 15 років із конфіскацією майна;

– за вимагання – від 7 до 12 років із конфіскацією майна;

– за  привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем – від 5 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Щодо винних у вчиненні протиправних діянь проти власності, то в інформаційному просторі часто лунають новини про те, як люди здійснюють самосуд – прив’язують до стовпів та наносять удари. Ми, як правники, радимо утриматися від цього, адже такі дії можуть кваліфікуватися як окремий вид кримінального правопорушення – самоправство (ст. 356 КК України). Рекомендуємо виключно законне реагування на випадки кримінальних правопорушень проти власності, а саме звернення з повідомленням до поліції.

Актуальним питанням є і притягнення до відповідальності за мародерство російських військовослужбовців, які вже покинули територію України. На інтернаціональному рівні це можливо через Міжнародний кримінальний суд на підставі Римського статуту. Серйозність і масштаби вчинених таких діянь є безпрецедентними в історії світу, тому лише спільні зусилля міжнародних і національних фахівців допоможе притягнути до відповідальності.

 Підсумовуючи вищезазначене, відмітимо, що не всі злочинні дії проти власності є мародерством, проте кожен злочинець, який прагне збагатитися за рахунок чужого, має бути справедливо покараний за законом.

Автори: Гергуленко Тетяна, Хом’як Анна