Найцікавіші законопроекти Верховної Ради України від 15.04.2021 року

1. Законопроект №4535 від 22.12.2020 «Про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку інституту старост» (далі – Законопроект №4535 від 22.12.2020) 15.04.2021 був прийнятий Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наразі староста є складовою системи місцевого самоврядування в Україні. Через це досі актуальним залишається питання врегулювання питання статусу старост, виконуючих обов’язків старост, що виконують повноваження відповідно до ч. 1 ст. 8-3 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад»; надання можливості мати старост і в містах, що не є адміністративними центрами. Також важливим є правове регулювання питання створення старостинських округів та можливість затвердження Положень про старост відповідними місцевими радами.

По-перше, запропонованим Законопроектом №4535 від 22.12.2020 змінами передбачається внесення змін до визначення поняття «старостинський округ» з метою запровадження інституту старост у тому числі для міст, що  не є адміністративними центрами громад.

Старостинський округ відповідно до Законопроекту №4535 від 22.12.2020 визначається як частина території територіальної громади, в межах якої розташовані один або декілька населених пунктів, крім адміністративного центру такої територіальної громади, визначена сільською, селищною, міською радою з метою  надання відповідних послуг жителям такого округу та забезпечення представництва їх інтересів старостою.

Передбачається також, що старостинський округ утворюється, як правило, у складі населеного пункту (населених пунктів), на території яких проживає не менше ніж півтори тисячі жителів.

По-друге, утворення старостинських округів, затвердження Положення про старосту, прийняття рішення щодо   дострокового припинення повноважень старости відповідно до чинного законодавства включено саме до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

По-третє, відповідно до положень Законопроекту №4535 від 22.12.2020 староста затверджується за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови, що вноситься обов’язково за результатами громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю), проведеного у межах відповідного старостинського округу.

Також визначається, що староста працює у відповідній раді на постійній основі, однак не припускається сумісництво з певними видами роботи, у тому числі на громадських засадах.

Окрім цього, Законопроект №4535 від 22.12.2020 виключається стаття 79-1 щодо дострокового припинення повноважень старости.

Законопроект №4535 від 22.12.2020 визначає момент набрання законної сили, тобто день, наступний за днем його  опублікування, а тому чекаємо у найближчий час введення в дію положень Законопроекту №4535 від 22.12.2020.

2. Важливим і довгоочікуваним стало прийняття Законопроекту №3695 від 19.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька на догляд за дитиною» (далі – Законопроект №3695 від 19.06.2020). 15.04.2021року парламентарі прийняли Законопроект №3695 від 19.06.2020 в цілому.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» роботодавець зобов’язаний створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі, а також забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками, що довгий час повною мірою не втілювалося на практиці й ігнорувалося. Однак врозріз з цим, у чинному законодавстві містяться норми, які закріплюють та посилюють гендерний дисбаланс і на основі яких, сформувалася негативна правозастосовча практика. Мова йде про положення трудового законодавства, а саме: Кодексу законів про працю України та Закону України «Про відпустки».

За батьком, згідно з діючим законодавством, залишається право на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, однак таке право розуміється як похідне від права матері на таку відпустку, тобто лише мати може делегувати право на відпустку батькові чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

З огляду на існуючу дискримінацію батька дитини і постала необхідність прийняти Законопроект №3695 від 19.06.2020, основні положення якого, передбачають наступне:

А) Закріпити у Кодексі законів про працю та Законі України «Про відпустки» новий вид відпустки — відпустка при народженні дитини тривалістю до 14  календарних днів, що оплачується за рахунок роботодавця.

Запропоновано надавати таку відпустку одній із перелічених осіб: чоловіку, дружина якого народила дитину; батьку дитини у разі, якщо він не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, але які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки; бабі або діду, або іншому повнолітньому родичеві дитини, який фактично доглядає за дитиною, якщо мати (батько) дитини є одинокою матір’ю (батьком).

Б) Також передбачено внести зміни в статті 179, 181 Кодекс законів про працю України та  статті 18, 20  Закону України «Про відпустки» задля визначення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як рівне право кожного з батьків дитини (матері та батька).

В) Змінити положення статті 182-1 Кодексу законів про працю України та статті 19 Закону України «Про відпустки» щодо надання права працівникам обох статей, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, на додаткову відпустку.

Г) Окрім цього, запропоновано відповідно доповнити і положення статті 51 Кодексу законів про працю України щодо можливості встановлення скороченої тривалості робочого часу для чоловіків, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, та батьків, що виховують дітей без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі).

Тобто, Законопроект №3695 від 19.06.2020 носить однозначно прогресивний і сучасний погляд на забезпечення рівності обох статей щодо їх права на відпустку. Законопроектом №3695 від 19.06.2020 пропонується усунути вищеописані законодавчі прогалини, а також започаткувати новий вид відпустки – відпустку при народженні дитини.                                                

  Загалом варто звернути увагу, що Законопроект №3695 від 19.06.2020 розроблений з урахуванням Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи №2079(2015) «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька»,  рекомендацій «Партнерства Біарріц» з утвердження гендерної рівності в частині реформування законодавства у сфері соціальних відпусток.

3. У першому читанні 15.04.2021 року народними депутатами прийнято Законопроект №4651 від 27.01.2021 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі – Законопроект №4651 від 27.01.2021).

Метою прийняття Законопроекту №4651 від 27.01.2021 пояснювальною запискою визначається саме удосконалення положень законодавства, якими встановлена відповідальність за декларування недостовірної інформації та неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, задля їх ефективної практичної реалізації.

Загалом запропоновано внести зміни до абзацу першого примітки до статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП) та примітки до статті 366-2 Кримінального кодексу України (далі – КК).

– Першою новелою є те, що суб’єктами правопорушень у статті 172-6 КУпАП (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) передбачається визначити осіб, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України “Про запобігання корупції” зобов’язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування”.

Натомість щодо частини другої та третьої статті 172-6 КУпАП у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, передбачено визначити суб’єктів декларування, які є службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до статті 51-3 Закону України “Про запобігання корупції”.

– По-друге, у статтях 366-2, 366-3 КК суб’єктами декларування визначено осіб, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України “Про запобігання корупції” зобов’язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

– По-третє, Законопроектом №4651 від 27.01.2021 до статей 366-2 та 366-3 КК вводяться більш суворі покарання за передбаченні дії, тобто встановлюються більші штрафи та можливість обмежити або позбавити волі за певні дії відповідних суб’єктів.

Такі зміни викликані Висновком Венеціанської Комісії, яка зазначає, що рівень грошових штрафів та інших санкцій має бути достатньо високим, щоб діяти як стимулюючий фактор і забезпечити покарання, яке пропорційне важливості, яку має боротьба з корупцією в Україні; санкція тюремного ув’язнення повинна зберігатися за найсерйозніші порушення, санкція ув’язнення може бути зарезервована лише для випадків, де перевищено певний поріг, та для порушників, які діють з умисним наміром.

Отже, головною метою Законопроектом №4651 від 27.01.2021, визначеною пояснювальною запискою,  є удосконалення положень законодавства, якими встановлена відповідальність за декларування недостовірної інформації та неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, задля їх ефективної практичної реалізації.

Автор: Катерина Чала