Банківська ячейка: всі за та проти

Банківські ячейки (або сейфи) це найпопулярніший вид сховища, який взагалі можна знайти в Україні. Попит на них розпочався ще в 90-х, коли постало питання: “Де і як нам зберегти наші цінності?”. На сьогодні, кожен з банків України може надати зазначену послугу, звісно, за відповідні кошти.

Використання банківської ячейки (сейфу) дуже просте — Ви заключаєте типовий  договір з Банком і використовуєте сховище для свої потреб.

Звернемо увагу на проблематичні моменти, які у Вас можуть виникнути при використанні зазначеної послуги.

1)Крадіжка з банківської ячейки. Виявивши пропажу цінностей з банківської комірки, потрібно повідомити про це менеджеру банку, який зобов'язаний почати розслідування. Але клієнтові слід пам'ятати, що, оскільки відкриття сейфа в звичайному режимі без нього неможливо (у клієнта знаходиться єдиний екземпляр ключа), банк не несе відповідальності за схоронність вмісту комірки. Винятком є ситуація, коли банк не зміг забезпечити цілісність сейфа, наприклад при пограбуванні.

2)Чи можна проводити опис банківської ячейки? – Опис банківської ячейки не проводиться, оскільки дана процедура буде порушувати банківську таємницю. Крім того, при розміщенні , наприклад, банківських металів, ювелірних виробів і предметів мистецтва, для складання опису ці предмети потрібно оцінити і провести експертизу із залученням оцінювачів (ювелірів, мистецтвознавців), а це дуже дорого, що є непід'ємною сумою для банків.

3)Ліквідація банку. Цінності, які клієнт зберігає в ячейці, не враховуються в балансі банку і не є його власністю, ліквідація банку ніяк на них не відбивається. Правда, оскільки згідно із законом банк повинен бути ліквідований протягом трьох років з дня оголошення його банкрутом, рано чи пізно клієнтові доведеться перенести своє добро в інший банк. При цьому введення в банку тимчасової адміністрації не відбивається на збереження цінностей в банківських скриньках і доступ до них. Клієнти, які тримають свої заощадження та інші цінності в сейфі банку з тимчасовою адміністрацією, як і до її введення, можуть вільно класти що-небудь в клітинку і забирати її вміст в будь-який час.

4)Відкриття ячейки без дозволу на те клієнта – може мати місце, якщо він порушує термін і порядок оплати послуг банку (не звільняє осередок через 30-90 днів з моменту закінчення договору оренди) або правила використання сейфа. Також сейф може бути розкритий заради порятунку цінностей клієнта від пожежі або стихійного лиха. Сейф розкривається в присутності комісії, яка складає опис його вмісту. Надалі майно клієнта знаходиться в сховищі банку в очікуванні власника.

5)Доля речі у випадку не появи клієнти у зазначений строк. Якщо клієнт не забирає свої цінності з банківського осередку більше 30-90 днів (залежить від умов договору), сейф розкривають без його участі. Вилучені цінності зберігаються в опечатаному мішку в сховищі банку зазвичай протягом трьох років. Якщо клієнт не прийде протягом цього терміну, його майно буде продано (крім документів і цінностей, які не підлягають реалізації). З отриманих грошей банк компенсує витрати на зберігання і продаж майна, а залишок розміщує на вкладі до запитання на ім'я клієнта.

6)Спадкування банківської ячейки. Спадкоємці повинні пред'явити свідоцтво про право на спадщину в банк, після чого отримують вміст комірки. Якщо ключ від комірки загублений, то створюється комісія з її розтину. Воно відбувається в присутності спадкоємців, які можуть в той же день отримати зберігалися в банку цінності.

Треба пам'ятати, що у банківських ячейках прийнято зберігати гроші, цінні папери, документи і печатки, витвори мистецтва, антикваріат, ювелірні вироби та інші цінності, які не входять до категорії заборонених. ЗАБОРОНЕНО зберігати в сейфах пожежо- та вибухонебезпечні, хімічні, отруйні, токсичні, радіоактивні речовини і речовини, що мають різкий запах, наркотики, зброю і предмети, які створюють сильні електричні і магнітні поля.

А, отже, банківська ячейка(сховище) хоч і є найпопулярнішим сховищем сьогодення, але правова основа її регулювання та безпосередньо механізм використання не є досконалими. Запозичення зарубіжного досвіду допоможе нам у подоланні неточностей, але в той же час його використання повинно бути пристосовано до реалій українського суспільства.