Посвідчення довіреності на представника судом в цивільному судочинстві

Представництво однією фізичною особою іншої в цивільному судочинстві є доволі поширеним явищем. У зв’язку з досить високими для малозабезпечених верств населення цінами на нотаріальні послуги (близько 250 грн. у приватного нотаріуса) та великими чергами в державних нотаріальних конторах, актуальним є питання можливості представництва без нотаріально посвідченої довіреності. Проте без письмової довіреності не обійтися, бо відповідно до ч.3 ст.244 Цивільного кодексу України довіреність може існувати лише в письмовій формі.
Згідно з ч.2 ст.42 Цивільного процесуального кодексу України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання. Таким чином, законодавець передбачає можливість посвідченнння довіреності на представника судом.
Як зазначив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі від 08.09.2011 № 611-1104/0/4-11, у разі заявлення клопотання фізичною особою – довірителем про посвідчення судом довіреності на ведення справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства, суд може ухвалою посвідчити таку довіреність.
Так, у разі задоволення заявленого клопотання щодо посвідчення довіреності на ведення справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства, суд без виходу до нарадчої кімнати постановляє ухвалу, яка заноситься секретарем судового засідання до журналу судового засідання, а сама довіреність або засвідчена підписом судді копія з неї приєднується до справи.
Довіреність посвідчується лише для розгляду конкретної справи, тобто не може бутті посвідчено довіреність, яка передбачає не пов'язані з розглядом цієї справи повноваження.
Отже, суд за клопотанням фізичної особи може посвідчити письмову довіреність на представництво своєю ухвалою. Однак така довіреність має містити повноваження представника лише щодо розгляду тієї цивільгої справи, в якій вона подається.